Вероніка Чобан — жителька селища Катлабух на Одещині. Жінка самостійно виховує п'ятьох дітей — двох синів і трьох доньок. 6 серпня 2026 року Вероніці присвоїли звання «Мати-героїня». Про родину, виховання дітей, материнське вигорання та мрію працювати з дітьми з особливими потребами — у матеріалі Суспільного.
Родина з п'ятьох дітей
Вероніка Чобан самостійно виховує двох синів і трьох доньок. Старший син Вероніки — моряк, другий наразі перебуває за кордоном. Троє доньок проживають разом з жінкою.
«Малюки, мої наймолодші, дівчатка — всі, без винятку, творчі, вони пробують себе в абсолютно різних сферах. Вони займаються і в художніх гуртках, і в танцювальних. Вони й за стилем одягу різні, немає такого, щоб одна уніформа на всіх, навіть у плані харчування вони теж всі індивідуальні», — розповіла Вероніка.
Донькам Вероніки по 13 років, вони вже самостійно допомагають на кухні — готують пельмені, вареники, піцу, а також знаходять прості рецепти в соцмережах.
«У мене ростуть три доньки, тому разом ми ліпимо пельмені, вареники, готуємо піцу. Якщо мама втомилася, вони на кухні самі керують, самі щось готують, плюс із соцмереж якісь простенькі рецептики знаходять. Люблять робити зачіски, тобто це дуже творчі натури», — зазначила жінка.
У серпні цього року Вероніці присвоїли звання «Мати-героїня». За словами жінки, для неї кожна мати — героїня, незалежно від кількості дітей.
«Бо цей тягар приємний, але й важкий. І кожен батько чи мати вкладає себе у свою дитину».
У родині головним принципом збереження та зміцнення внутрішніх взаємин Вероніка називає діалог. За її словами, навіть у конфліктних ситуаціях вони намагаються сісти та поговорити.
Жінка також зазначила, що у родині є власна традиція — домашні імена дітей, яких немає в жодних документах.
«У нас є імена, які не вписані ані в метрику, ані в шкільний щоденник. Коли дітки тільки-но починають говорити, вони перекручують імена, і це виходить так зворушливо. Ось, сестричка Акуліни, коли ще не могла вимовити її імені, вона назвала її Ага, Агася, Агасіна. І тепер, коли я звертаюся до Акулінки, я кажу: «Агася». Немає такого імені, це наше ім'я», — прокоментувала Вероніка Чобан.
Мрія про прийомних дітей
Вероніка розповіла, що завжди хотіла народити двох дітей і взяти ще кількох прийомних. За її словами, ця мрія досі не реалізована повністю.
«Я завжди бачила себе в оточенні великої кількості дітей. І напевно мої п'ятеро дітей все одно не закрили цей гештальт, все одно ця графа в моєму житті відкрита. Якби у мене був партнер і надійне плече, швидше за все, я б не відмовилася від цього, і все-таки я б взяла ще прийомних дітей», — підкреслила вона.
Одного разу жінка виїхала на заробітки за кордон. Вона розповіла, що попри фізичні труднощі, найважчим виявилося емоційне переживання через розлуку з дітьми.
«Я пережила душевну травму від розлуки з моїми дітьми. Я була наче поранена вовчиця через те, що моїх дітей немає поруч зі мною. І я ж кажу, після цього я зрозуміла: як би не було важко тут, з дітьми до певного моменту й віку я не готова розлучитися».
Материнське вигорання та підтримка родини
У 44 роки Вероніка пережила материнське вигорання. За її словами, цей стан тривав недовго, але був важким.
«Чомусь в одну мить на мене навалилося усвідомлення того, що якби мої діти народилися не в моїй родині, а в заможнішій, у них, можливо, було б більше можливостей. Якось я сама себе перевантажила цими думками, загнала себе в кут. Мені стало страшно від того, що, а може, я була неправа в тому, що дозволила собі таку нахабність — народити стільки дітей», — зазначила вона.
Жінка також зазначила, що не вважає себе самотньою. Її завжди підтримують батьки та діти.
«Коли мене запитують: «Ось, ти одна, як ти справляєшся?». Я кажу: «А чому я одна, я не одна?». По-перше, я завжди з Господом, без Божої допомоги я б і дня на цьому світі не прожила, бо в найважчі моменти нашого життя кого ми кличемо — Господа й маму. Мої батьки, слава Богу, живі, вони теж допомагають. І діти мої допомагають. Чому я одна, якщо у мене дітей п'ятеро», — додала мати-героїня.
Плани на майбутнє
Вероніка мріє здобути освіту та працювати з дітьми з особливими потребами. Проте, за її словами, поки що не встигла зробити перших кроків у цьому напрямку через побутове навантаження.
«Я дуже хочу працювати з дітьми з особливими потребами. І саме в цій сфері я бачу себе. Але я знову не встигла ні подати документи, ні навіть почати готуватися, ні навіть наблизитися до цього моменту та до цього питання. Бо побут забирає час».
Жінка також зазначила, що материнство — це не просто картинка, а й щоденна праця:
«Кожен, хто виховує дітей, розуміє, що це важка праця. І скільки на шляху материнства є не тільки приємних моментів, а й дуже складних ситуацій, які доводиться долати», — резюмувала Вероніка Чобан.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
