В Одеському музеї західного і східного мистецтва відкрили виставку "Херсон. Не вкрадене. Штудії Грунтовні наукові дослідження, творчі розвідки або навчальні вправи у мистецтві.та омажіТворча робота (або жест), яка є наслідуванням чи даниною поваги іншому митцю, фільму, музиканту або явищу. Це не плагіат, а свідоме художнє цитування, яке підкреслює захоплення оригіналом.", присвячену колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Під час окупації Херсона російські військові викрали звідти майже 11 тисяч творів мистецтва. В експозиції представлені цифрові копії втрачених робіт, а також сучасні художні переосмислення, створені українськими митцями.
Про сенси виставки, культурний спротив та значення проєкту для збереження української спадщини — у матеріалі Суспільного.
Виставка про пам'ять і спротив
У листопаді 2022 року під час окупації Херсона російські військові вивезли близько 80% колекції Херсонського художнього музею. Завдяки тому, що працівники музею встигли оцифрувати фонд, вдалося зберегти цифрові копії творів. Саме вони стали основою нового мистецького проєкту, який уже побував у Львові, Києві та Торонто, а тепер відкрився в Одесі.
Особливого символізму експозиції надає місце її проведення — підземний виставковий простір музею, облаштований як укриття. За словами організаторів, мистецтво, народжене з досвіду втрати, опинилося саме там, де сьогодні люди шукають захисту від війни.
Авторка та кураторка проєкту Олена Балаба розповіла, що ідея виставки виникла після її особистого дослідження історії викрадених українських музейних колекцій.
"Я була в Херсоні багато разів і завжди думала, що відвідаю музей наступного разу. Так само було і з Маріуполем. Уже під час повномасштабного вторгнення я почала досліджувати історію викраденого мистецтва і звернулася до Херсонського художнього музею. Попросила друзів-художників створити омажі та штудії на основі цих робіт — так народилася ця виставка", — сказала кураторка проєкту Олена Балаба.
Не лише про втрату, а й про нову колекцію
Координаторка проєкту Роза Тапанова, яка родом із Херсона, зазначила, що виставка стала не лише реакцією на воєнний злочин Росії, а й символом єдності українських митців. За її словами, сучасні художники не відтворювали втрачені полотна, а створювали власні інтерпретації, осмислюючи події війни через мистецтво.
"Цей проєкт — не лише про викрадене й невикрадене мистецтво. Це про силу всієї України, коли сучасні митці поповнюють фонди музею новими роботами. Ми також нагадуємо світові про цей злочин, щоб ніхто не забував, що викрадені картини не можуть стати предметом легального мистецького ринку", — зазначила Роза Тапанова.
Вона додала, що нові роботи передадуть до фондів Херсонського художнього музею, формуючи сучасну колекцію, що народилась під час війни.
Солідарність художників
Одним із перших до проєкту долучився київський художник Матвій Вайсберг. Він розповів, що для нього участь у виставці стала можливістю підтримати музей та його працівників.
"Картини вкрали, але з'явилася можливість проявити солідарність. Тут поруч представлені дуже різні художники — знаних і менш відомих , але це вже не має значення. Ця виставка об'єднала всіх", — сказав художник Матвій Вайсберг.
Митець пояснив, що жанр штудії для нього — це не копіювання, а спосіб зрозуміти художню мову попередників і знайти власне прочитання твору.
"Це не копія. Це дослідження, спроба зрозуміти формулу краси. Саме тому я називаю свої роботи штудіями", — зазначив він.
"Культуру неможливо вкрасти"
За словами Матвія Вайсберга, головний меседж виставки полягає у тому, що навіть після пограбування музеїв українська культура продовжує жити.
"У самій назві "Не вкрадене" вже закладений її головний сенс. Ви можете щось у нас вкрасти, але не зможете знищити нашу культуру. Ми продовжуємо творити мистецтво, а воно має внутрішню цілющу силу", — сказав художник.
Художник Ігор Бошко, який створив власне переосмислення роботи Михайла Брянського, зазначив, що виставка допомагає повернути увагу до викрадених творів.
"Це не копії, а наші враження від робіт, яких зараз немає в Україні. Я вірю, що вони повернуться, і тоді ми зможемо показати їх поруч із сучасними інтерпретаціями", — сказав Ігор Бошко.
Виставка як доказ воєнного злочину
Співкуратор проєкту Олексій Баула зазначив, що виставка стала прикладом співпраці громадських ініціатив, художників і музейних інституцій. За його словами, така взаємодія не лише допомагає підтримувати культуру під час війни, а й поповнювати музейні колекції новими творами.
Науковиця Херсонського обласного художнього музею Лариса Жарких наголосила, що завдяки цифровим копіям музей може не лише розшукувати викрадені роботи, а й розповідати світові про злочин, скоєний російськими військовими.
"Такі виставки привертають увагу і до музею, і до його колекції, і до самого злочину росіян. Люди мають знати справжнє обличчя держави, яка викрадає культурну спадщину", — сказала Лариса Жарких.
Вона також звернула увагу на те, що багатьох українських художників досі помилково вважають російськими. За її словами, виставка допомагає повернути їм українську ідентичність і нагадує світові про справжнє походження цих митців.
Виставка продовжить подорож
Організатори планують і надалі представляти проєкт в Україні та за кордоном. До Херсона експозицію поки не повезуть через безпекову ситуацію, адже нині культурні заходи в місті проводять лише в укриттях. Водночас автори сподіваються, що виставка й надалі розповідатиме світові про викрадену українську культурну спадщину та підтримуватиме увагу до необхідності повернення музейних колекцій додому.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
