Майор медичної служби Іван Кірков з дитинства хотів стати лікарем. Нині він військовий хірург та ендоскопіст. Після початку повномасштабного вторгнення його відправили на ротацію на Херсонщину, де він уперше зіткнувся з масовими надходженнями поранених, роботою в умовах постійного стресу та обмежених ресурсів. Свою історію Іван Кірков розповів Суспільному.
Іван згадує, що ще в дитинстві найбільше цікавився біологією: будовою тіла, органів і тим, як працює людський організм. Прикладом для нього був батько — фельдшер, до якого часто зверталися односельці.
Ще одним поштовхом стала хвороба бабусі. Коли Івану було шість років, у неї діагностували рак молочної залози на пізній стадії.
"Саме тоді я пам'ятаю, що пообіцяв їй і самому собі, що навчуся лікувати такі захворювання і буду лікарем, щоб попередити такі стани", — розповів Іван.
Після школи він вступив до медичного університету, згодом отримав спеціальність хірурга, а пізніше — додаткову спеціальність ендоскопіста.
Військова медицина і перша ротація на Херсонщину
Військовий шлях Івана Кіркова почався ще під час навчання в університеті. Він вступив на військову кафедру, а після закінчення вишу — до Української військово-медичної академії в Києві.
За словами лікаря, найбільший конкурс був саме на військових хірургів.
Після навчання він отримав розподіл до одного з госпіталів Одеси. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Івана разом із колегою-анестезіологом відправили допомагати медикам на Херсонщині.
"Командир викликала мене і мого колегу-анестезіолога, сказала: "Хлопці, треба поїхати попрацювати, допомогти колегам". Ми сказали: "Авжеж, ми ж військові, ми знали, на що йдемо", — згадує він.
Уперше на Херсонщину Іван потрапив влітку 2023 року. Перший день, каже, запам'ятався одразу масовим надходженням поранених.
"Ми тільки приїхали, майже встигли розміститись, почали знайомитися — і тут масове поступлення, перев'язки, обстеження. За кілька хвилин я вже був в операційній і продовжував знайомство з колегами в процесі роботи", — розповів лікар.
Як війна змінила роботу лікаря
За словами Івана Кіркова, до повномасштабної війни в його роботі було більше планових операцій і більш прогнозований потік пацієнтів. Після ротацій на Херсонщину все змінилося.
"Війна дуже змінила мою професію. До війни я менше стикався з пораненнями. Було більше планових операцій, більш регульований потік пацієнтів. А зараз частіше доводиться надавати невідкладну допомогу великій кількості поранених. Ти ніколи не знаєш, скільки їх до тебе надійде і які це будуть поранення", — пояснив військовий лікар.
Медикам доводиться працювати з вогнепальними пораненнями, ушкодженнями кінцівок, магістральних судин, внутрішніх органів, грудної клітки, живота, голови, а також проводити реанімаційні заходи у протишоковій палаті.
Іван розповів, що під час лікування складних поранень використовують, зокрема, VAC-терапію — метод лікування ран за допомогою від'ємного тиску. Вона допомагає працювати з вогнепальними пораненнями зі значними дефектами м'яких тканин.
За словами лікаря, найскладніше — працювати в умовах постійного стресу та обмежених ресурсів.
"Ми працюємо в інших умовах: у постійному стресі, дуже часто — у польових умовах, де в тебе обмежена кількість ресурсу", — сказав він.
"Там справжнє пекло"
Після перших поїздок, каже Іван, було складно повертатися до мирнішого життя.
"Ти там працюєш у постійному тонусі, завжди реагуєш на будь-які звуки, на зміни обстановки. А потім обстановка змінюється, і треба навчатися розслаблятися", — розповів лікар.
Найважче, за його словами, усвідомлювати різницю між життям у тиловому місті та тим, що відбувається за кілька кілометрів від лінії бойових дій.
"Буває важко змиритися з тим, що буквально за кілька кілометрів тут спокійне життя — люди можуть ходити пити каву, гуляти, на море сходити. А там, на Херсонщині, справжнє пекло", — сказав Іван.
Водночас саме пацієнти дають йому сили працювати далі.
"Коли до тебе надходить важкий пацієнт на каталці, ти його лікуєш, і він виходить з госпіталю на власних ногах ще й з мотивацією йти далі на фронт — такі випадки найбільше додають сили духу", — зазначив він.
Один із випадків, який найбільше запам'ятався Івану, — поранений військовий із травмою нижньої кінцівки та ушкодженням магістральної судини. Перед евакуацією він сам витягнув чотирьох поранених побратимів.
"Ми були дуже щасливі, що нам вдалося врятувати йому кінцівку. Це приклад героїзму і сили духу", — розповів лікар.
Чому профілактика важлива навіть під час війни
Окрім військової хірургії, Іван Кірков працює як ендоскопіст. Він згадує випадок в одному з медичних закладів Одеси, коли пацієнт прийшов на планову операцію, а під час обов'язкового колоноскопічного обстеження лікарі виявили новоутворення на ранній стадії.
Його вдалося одразу видалити й запобігти розвитку важчого захворювання.
"Для мене такі випадки дуже багато значать. Я стараюся донести пацієнтам і людям важливість такого обстеження, завдяки якому можна попередити тяжкі захворювання", — сказав Іван.
Про роботу колег і військових
Іван Кірков наголошує: військові медики нині працюють у надскладних умовах і часто перевищують межі того, що раніше здавалося можливим.
"Усі військові медики зараз стикаються з надмірними стресами, роботою надреальних можливостей. Те, що нам раніше здавалося нереальним, ми вже давно переступили і піднімаємося ще на вищі планки", — сказав він.
Окремо лікар подякував медикам, з якими працював на Херсонському напрямку.
"Я захоплююсь їхнім героїзмом, їхньою міцністю духу. Вони для мене залізні люди, які працюють без вихідних і без відпочинку", — зазначив Іван.
Також він подякував військовослужбовцям Державної прикордонної служби, яких лікував.
"Я пишаюсь, що маю можливість лікувати справжніх героїв України", — сказав військовий лікар.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
