Прикордонниця Ганна Сторожук із Подільського району Одещини загинула 27 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку. Вона служила за контрактом із 2016 року, а після початку повномасштабної війни продовжила службу та разом із чоловіком вирушила на фронт.
Про дитинство військовослужбовиці, її службу, останній дзвінок із фронту та звістку про загибель рідні розповіли Суспільному.
Ганна Сторожук народилася 19 жовтня 1992 року в селі Бурсуки — нині це Подільський район Одеської області. Її виховувала мама, згодом — разом із вітчимом. За словами тітки Любові Петришної, дівчина з дитинства вирізнялася сміливим характером.
"Вона гралася завжди більше з хлопчиками, любила у футбол грати. Узимку на санчатах каталася з хлопчиками. Завжди бойова, смілива, дуже відважна", — згадує тітка.
Любов Петришна була першою вчителькою Ганни. Каже, племінниця добре навчалася, любила тварин і завжди намагалася допомагати безпритульним котам і собакам.
"Мама дуже любила її — вона єдина донька"
У 2016 році Ганна підписала контракт із Державною прикордонною службою України. Служила у Тимковому, Кодимі та Рибниці. Рідні намагалися відмовити її від служби, однак вона свого рішення не змінила, розповіла тітка загиблої.
"Усі просили, щоб вона не йшла, і мама дуже переживала. Мама дуже любила її — вона єдина донька. І ми всі її любили, не хотіли (щоб вона йшла, — ред.)", — розповідає Любов Петришна.
Поки військовослужбовиця виконувала службові обов'язки, її доньку Марійку допомагали виховувати бабуся, дідусь та інші родичі.
"Не хотіла зізнаватися куди йде"
24 лютого 2022 року Ганна жила в Балті разом із сім'єю. Тоді вона зателефонувала тітці й попросила прихистити домашніх тварин.
"Вона подзвонила й запитала: "Любове Василівно, можна я до вас перевезу собачок, курочок і вівців?" Я кажу: "А ти куди?" Вона ще не хотіла зізнаватися куди йде", — згадує жінка.
Після цього Ганна продовжила службу. Коли мала змогу, телефонувала рідним. Останнім часом, пригадує Любов, племінниця телефонувала майже щодня.
"Вона казала: “Любове Василівно, я виконую”. Вона називала мене і тіткою. А вже побратими розповідали, що вона називала мене мамою. Ми з моїм чоловіком, дядьком Сашком, сином — усі її підтримували".
"Анушка загинула"
Останню розмову з Ганною вона мала 26 серпня.
"І ось, 26 серпня був останній дзвінок від неї. Вона сказала: “Такі обстріли, такі обстріли, Любове Василівно, тільки бережіть себе”. Там пару хвилинок було (розмови, — ред.). А потім 27 серпня не було дзвінка", — розповідає Любов Петришна.
За словами жінки, 28 серпня їй зателефонували з незнайомого номера — це був командир підрозділу.
"Він сказав: "Анушка загинула". Я вже не знала, не могла з ним говорити. Чоловік якраз був поряд, взяв у мене телефон. Я плакала, кричала", — згадує жінка.
За словами родини, Ганна загинула під час виконання бойового завдання поблизу села Вірівка Херсонської області. На фронті разом із нею служив її чоловік Роман, із яким вона познайомилася під час служби за контрактом. Подружжя прожило разом чотири роки.
Після поранення Романа евакуювали спочатку до Херсона, а потім до Одеси. Родина підтримувала його під час лікування.
"Він був дуже поранений, але живий. Я так хотіла, щоб Анушка (теж, — ред.), я б її доглядала. Я б усе робила", — каже тітка.
"Завжди будемо пам'ятати нашу Ганусю"
23 вересня 2025 року Ганну Сторожук посмертно нагородили орденом "За мужність" III ступеня. Родині також передали прапор її бригади. Раніше військовослужбовиці присвоїли звання "Герой Балтської громади".
Тітка Ганни каже, що майже щодня приходить до могили племінниці та до меморіального банера з портретами полеглих захисників.
"Приходжу до своєї племінниці, яка загинула, віддаючи своє життя за нашу батьківщину. Завжди будемо пам'ятати нашу Ганусю і всіх героїв, які віддали життя за Україну".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
