Тимофій Ануфрієв народився в Росії, але більшу частину життя провів в Одесі. З дитинства захоплювався книжками, вивчав філософію та політичну теорію, а після початку повномасштабної війни вступив до Російського добровольчого корпусу. У 21 рік він загинув під час стрілецького бою поблизу Гуляйполя на Запоріжжі. Рідні згадують його як мислителя, який прагнув змінити світ навколо себе.
Народився в Росії, але виріс в Одесі
Тимофій народився у Росії, де на той час мешкала його родина. Батьки працювали у творчому середовищі, тому тривалий час жили між Москвою та Одесою. Згодом сім'я остаточно перебралася до України. Мати Катерина Чала розповідає, що Одеса стала для сина справжнім домом:
"Він народився в Росії, відповідно, було російське громадянство, тому що вони всі народилися у нас там, у Росії. Ми жили в Москві, тому що там було середовище, і там Сергій міг заробляти гроші. Потім переїхали в Одесу, і вже в Москву просто періодично приїжджали, раз-два рази на рік до бабусі на Кубань".
Замість пригодницьких романів — Ленін і Кропоткін
З раннього дитинства Тимофій багато читав. Спочатку захоплювався художньою літературою, зокрема творами Стівена Кінга, а згодом почав цікавитися політичною філософією.
За словами матері, ще школярем він читав праці про анархізм, політичні системи та державний устрій:
"Тіма з раннього дитинства багато читав. Він уже в 8-10 років практично всього Стівена Кінга перечитав. А потім захопився політичними темами. Він прочитав філософські праці Леніна, прочитав Кропоткіна, "Анархізм", почав вивчати саме політичну і філософську літературу".
Батько Сергій Ануфрієв згадує, що син називав себе не філософом, а саме мислителем:
"Тимофій був, як філософ, він собі називав “мислитель”. Тобто інтелект, перш за все інтелект. І почуття, звісно, теж. Але почуття були під контролем інтелекту".
Повномасштабна війна стала точкою неповернення
24 лютого 2022 року Тимофій зустрів студентом. Як і багато молодих людей, спочатку сподівався, що війна швидко завершиться. Втім, спостерігаючи за тим, що відбувається в Україні та Росії, поступово дійшов висновку, що має діяти сам.
"Тіма був у розгубленості. Йому хотілося думати, що це все якось тимчасово, що це все закінчиться. Я пам'ятаю, що він був у Москві і казав, що сидить у кафе, а там ідуть демонстрації, і затримують людей", — розповіла його мати Катерина.
Спочатку він розглядав можливість вступити до Легіону "Свобода Росії". Певний час жив у Сербії, де міг продовжити навчання та будувати цивільне життя. Однак зрештою обрав інший шлях.
"У Тіми була перспектива. Він міг навчатися в Сербії на факультеті словістики або філології. Але в Сербії він зустрів хлопців, які їхали в Російський добровольчий корпус. І коли він усе це вивчив, його вибір припав саме на Російський добровольчий корпус", — додала жінка.
День народження на фронті
До України Тимофій прибув навесні 2024 року. Вже через місяць зустрічав своє 20-річчя на службі. Наступний день народження теж провів на війні.
"Тіма приїхав у травні 2024 року і вже в червні відзначав своє 20-річчя. Вони були в навчальному центрі або на позиціях. А потім у 2025 році своє 21-річчя він теж відзначав уже десь на бойовому завданні", — згадує Катерина.
У підрозділі він служив штурмовиком. За словами матері, син сприймав службу максимально серйозно і ніколи не намагався виділитися серед інших бійців:
"Він ставився до служби, як до служби. Він це сприймав серйозно. Намагався не відрізнятися від інших, бути з усіма, бути таким самим, як усі".
Бої під Вовчанськом, Курщиною та на Запоріжжі
Під час служби Тимофій брав участь у бойових діях на різних напрямках. Батько згадує, що його син постійно опинявся у найнебезпечніших місцях:
"Він був у Вовчанську. Потім десь у Курській області теж. Він був диверсантом. Це були штурмовики РДК — найбільш небезпечна частина. Він ліз у саме пекло. Був у таких дед-зонах, де нічого не виживає".
Незадовго до загибелі Тимофій пережив важкий бій на Покровському напрямку, де його підрозділ потрапив під масовані авіаудари. Після цього хотів перевестися до мінометного підрозділу.
"Вони якимось дивом вижили після кількох КАБів. Після цього йому не дуже сильно хотілося повертатися в цей жах, який він побачив. Він уже написав заяву, хотів перейти в мінометну групу", — додала мати.
Загинув у першому ж бою після переведення
Про смерть сина батьки дізналися від його побратимів. За словами матері, Тимофій загинув під час стрілецького бою поблизу Гуляйполя:
"Мені зателефонував чоловік із його підрозділу і сказав: ваш син загинув у стрілецькому бою. Тіло ми дістали. Ваш син загинув як справжній герой".
Для батька ця звістка стала шоком:
"Я почув, що я вже мертвий. Я не можу ніяких емоцій, тому що емоції мене б знищили. Я просто цю інформацію прийняв", — згадує Сергій.
"Він воював за іншу Росію"
Рідні кажуть: для Тимофія війна була не лише боротьбою за Україну. Він вірив, що колись зміниться й сама Росія — стане демократичною державою без диктатури та агресії.
"Він пішов воювати не тільки за Україну, але й за Росію теж. За демократичну, за іншу Росію. Не ту Росію, яку я теж не розумію", — каже Сергій.
Мати згадує, що найбільшою мрією сина було побудувати суспільство, де люди поважають одне одного і живуть без насильства:
"Мрія у нього — звільнити Росію і зробити, як казав Сергій, "козацький край", де були б правильні людські відносини між людьми. Де люди були б взаємно ввічливими, взаємоповажними. Це була глобальна мрія".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
