53-річний військовослужбовець Віктор Суринич зник безвісти на фронті. Рідні чоловіка розповідають: попри проблеми зі здоров’ям він не ухилявся від мобілізації, воював на Донеччині, рятував побратимів і до останнього беріг молодших військових. Тепер брат і сестра шукають його та вірять, що він може бути живим. Більше про його пошуки та історію сім’я розповіла Суспільному.
Стан здоров’я та рішення про мобілізацію
Рідні безвісти зниклого військовослужбовця Віктора Суринича розповідають, що чоловіка не мали мобілізовувати через стан здоров’я. За словами старшого брата Володимира, чоловік мав ревматизм грудної клітини та інші захворювання, однак від служби не відмовився.
"Він на комісії нічого нікому не казав. Він не шукав, як йому ухилитись. Навіть поранення він не вніс у запис, коли пізніше його отримав. У госпіталь не поїхав. Його медсестра лікувала прямо там, на місці. Йому сказали, що він здоровий, він не оскаржував, пішов. Сказав, що треба, значить треба", — Володимир.
Вихід на позицію та зникнення безвісти
Строкову службу чоловік проходив у Криму. Після 2022 року, як розповіла сестра Тетяна Міхно, разом із Віктором на фронт пішли багато його колишніх побратимів — загалом близько 24 людей.
У той самий період у старшого брата Володимира до війська мобілізувалися син і зять. Самого ж Віктора направили на Донецький напрямок — під Бахмут і Костянтинівку, де він служив водієм до 2025 року.
"Він отримав нагороду за Бахмут та поранення. Почався прорив в Сумській області. Не було кому. І попросили їх допомогти, поміняти хлопців. І мали сильно молоді хлопці йти. То він сказав одному, щоб він не йшов, він за нього відстоїть. Його учень був. П'ять чи десять днів. І так вийшло, що якраз він змінився", — поділився старший брат військового.
На другу добу після виходу на позицію Віктор перестав виходити на зв’язок із рідними. 10 травня брату та сестрі повідомили, що військовий зник безвісти.
"Він часто ходив заради молодих, щоб молоді не йшли. Вони всі йшли такі, за 50 років. Вони жаліли просто цих хлопців. І цей раз так само вийшло, що він пожалів молодого", — розповів Володимир.
Останній контакт перед зникненням та пошуки
Після зникнення Віктора родина почала власні пошуки: телефонували командирам, друзям та побратимам. У військовій частині їм повідомили, що на місце, де перебувала група, відправляли дрон. Із шістьох військових вдалося побачити лише одного загиблого. Інших — ані живих, ані мертвих — не знайшли.
"Коли я розмовляв з командиром і з другом, то він каже, що він (Віктор, — ред.) вийшов на зв'язок. Бо він по рації спершу був, а вже потім чутно було російську мову. І потім зв'язок перервався. І все. Тому ми маємо підґрунтя, віримо в те, що він зниклий безвісті, але живий. Може, він в полоні, дай Бог. Але що він живий”", розповів старший брат Віктора.
Перед зникненням Віктор востаннє довго говорив із братом та сестрою телефоном.
"Він нам удвох подзвонив, як відчував. І ми чотири години з ним розмовляли. Казав, що на день народження Володі. Може навіть приїхати ще. Каже, може, дасть Бог, що буде все нормально, то командир обіцяв відпустити", — поділилась Тетяна.
Володимир розповідає, що Віктор іноді міг не виходити на зв’язок по два тижні — коли перебував на особливо складних позиціях. Водночас, за його словами, молодший брат завжди знаходив можливість подзвонити саме йому, як старшому в родині.
“Він мені подзвонить: “Брат, в мене все добре. Не хвилюйся”. Потім телефонує сестрі. На цей раз він мені сказав: “Все, брате, ми виїжджаємо. Все. Чекай зв'язок”. Не виходить і не виходить. А потім я зв'язався з хлопцями, то вже сказали, що вони теж не можуть з ним зв'язатися. А потім вже сказали, що він зник безвісти”.
Після зникнення Віктора родина розпочала його пошуки: здали ДНК-тести, написали заяви до поліції та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Однак, за словами рідних, жодних результатів поки немає.
Володимир додає, що одного разу побратими надіслали фото загиблого, який міг бути схожим на Віктора. Проте родина не впізнала на знімку рідних рис обличчя і досі сподівається, що молодший брат живий:
"Я вірю, що він живий. Надія жива, що він серед живих. Я молюся кожного дня. Ми всюди звернулися, сказали як тільки, що будуть знати".
Рідні беруть участь в акціях на підтримку зниклих безвісти. На прапорі, з яким вони приходять — фото Віктора та його собаки Чапи. За словами Володимира, песика військовий колись врятував під час обстрілу.
"Він її за пазухою виніс з бою і виняньчив. І вона до останнього дня його проводжала і зустрічала, як він виїжджав на нуль. А як повертається, вона завжди спить з ним на його ліжку. І навіть зараз так. Він у нас такий. І коли був вдома, то в нього купа собачок була. Він “собачий батько”. Йде, і навіть чужі собаки знають, що він завжди піде щось купить, ковбаску, пригостить їх", — каже Володимир.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
