Укриття у підвалі, доступ до електрощитових, вогнегасники на поверхах, місце для мобільної кухні під час блекаутів — для багатьох це виглядає як питання комунальних служб або місцевої влади. Але на практиці безпека багатоквартирного будинку часто починається зі звичайного знайомства із сусідами.
В Одесі, яка регулярно переживає ракетні й дронові атаки РФ, культура сусідства поступово перестає бути романтизованим образом старого одеського двору і стає способом підготуватися до кризових ситуацій. Про те, як знайомство між мешканцями може впливати на безпеку, "Українському Радіо. Одеса" розповів співзасновник школи культури сусідства Дмитро Ковбасюк.
Від романтики старого двору до взаємодопомоги
Образ старого одеського дворика, де всі знають одне одного, разом проводять час і вирішують спільні питання, не є вигадкою, розповів Дмитро Ковбасюк. Однак, за його словами, сьогодні така модель співіснування трапляється рідше.
"Культура сусідства — це коли ти знаєш свого сусіда за стіною, коли можеш йому залишити ключі, коли разом вирішуєте, що можна робити зі своїм двором. Це також про відповідальність — коли ти не чекаєш, що хтось прийде і все зробить замість тебе", — розповів Дмитро Ковбасюк.
За його словами, створити комфортне середовище без участі інших людей неможливо. Для цього потрібна спільнота, а насамперед — сусіди.
Одеса має одну з найвищих щільностей населення серед українських міст, а отже, саме сусіди стають тими людьми, з якими містяни найчастіше взаємодіють у повсякденному житті. Саме тому школа культури сусідства ще з 2019 року працює над тим, щоб допомагати мешканцям будинків створювати міцніші зв'язки між собою.
Війна показала і силу об'єднання, і втому людей
Повномасштабне вторгнення, за словами Дмитра Ковбасюка, показало дві протилежні тенденції. З одного боку — готовність людей швидко згуртовуватися у критичних ситуаціях, а з іншого — накопичену втому.
"Коли стаються прильоти, сусіди допомагають один одному, служби працюють разом. Ми це бачимо постійно. Але водночас люди дуже втомлені. Постійні тривоги, безсонні ночі, втрати близьких людей — усе це впливає на здатність бути відкритими і спілкуватися", — зазначив Дмитро Ковбасюк.
Саме тому, за його словами, важливо підтримувати спільність не лише в момент кризи, а й у звичайному житті. Це можуть бути невеликі спільні справи, зустрічі чи просте спілкування.
Домовий чат може допомогти або стати джерелом паніки
Під час атак люди часто перебувають у стані сильного стресу, а це впливає на сприйняття інформації. Саме тому, говорить співзасновник школи культури сусідства, важливо домовлятися про правила спілкування ще до надзвичайних ситуацій.
"Мозок у стресі шукає пояснення і може сприймати неперевірену інформацію як правду. Дуже важливо перевіряти джерела і не поширювати одразу все, що побачили", — пояснив Дмитро Ковбасюк.
За його словами, домовий чат може бути або місцем конфліктів і паніки, або корисним інструментом координації дій. Це залежить від правил спілкування та домовленостей між мешканцями.
"Якщо людиною в моменті керує страх, доводити щось буває марно. Спочатку важливо почути людину, а вже потім, коли стрес спадає, можна говорити про інші точки зору", — додав він.
Безпека двору починається не з ремонту підвалу
На думку Дмитра Ковбасюка, головна помилка — думати, що безпека починається з технічних рішень.
"Перше — це не техніка, а домовленість. Якщо ми хочемо зробити укриття в підвалі, потрібно спочатку вирішити, чи ми взагалі хочемо це робити разом", — зазначив він.
Після цього йдеться вже про конкретні речі: облаштування підвалу, доступ до води та світла, організацію пожежної безпеки.
Серед питань, про які мешканцям варто домовлятися:
- як паркувати автомобілі, щоб спецслужби могли швидко проїхати;
- де знаходяться електрощитові та газові крани;
- чи є доступ до гідрантів;
- чи працюють системи пожежогасіння;
- чи є вогнегасники в будинку.
За словами Дмитра Ковбасюка, іноді навіть дрібниці можуть критично впливати на ситуацію під час надзвичайних подій.
"Пожежники розповідають, що часто не можуть швидко під'їхати до будинків і змушені тягнути шланги на сотні метрів. А це дорогоцінний час", — сказав він.
"Перша розмова — просто кава"
У школі культури сусідства пропонують починати не зі зборів чи офіційних зустрічей.
"Перше — просто познайомитися. Кава без порядку денного. Без офіційних зборів і складних розмов", — розповів Дмитро Ковбасюк.
Після знайомства мешканцям пропонують створити так звану "теплову карту двору" — разом подумати про те, яким вони хочуть бачити свій простір через роки, що потребує змін і хто чим може допомогти.
У деяких одеських дворах, за його словами, такі знайомства вже переросли у створення невеликих сусідських просторів. Під час блекаутів там облаштовували місця для приготування їжі та зарядки техніки.
"Один сусід, наприклад, зробив розетку для всіх мешканців двору, тому що мав великі акумулятори і сонячні панелі", — навів приклад Дмитро Ковбасюк.
Один двір може змінити цілий район
У школі культури сусідства переконані: зміни починаються з невеликих кроків.
"Один двір притягує інший двір. Два двори — це вже квартал, а десять дворів — це вже район. Так змінюється місто", — підсумував Дмитро Ковбасюк.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
