Після російської атаки на Одесу 28 березня дев’ятирічний Семен залишився без мами. Хлопчик отримав поранення та опинився в лікарні сам, поки ювенальні поліцейські й служба у справах дітей шукали його рідних. Уже за день Семена вдалося возз’єднати з батьком, з яким він тривалий час не спілкувався. Деталі історії дізнавалися кореспонденти Суспільного.
У ніч атаки начальник служби у справах дітей Ілля Зугравий виїхав на місце влучання. Каже: коли приїхав, медики саме намагалися з’ясувати, куди доправити пораненого хлопчика.
"На місці мені повідомили, що хлопець перебуває в кареті швидкої та в нього є проблема з ногою. Він отримав осколкове поранення чи наступив на щось і погано рухається. І якраз не знають, що робити, куди його везти", — розповів Зугравий.
Поки Семену надавали допомогу в лікарні, служба у справах дітей та ювенальна превенція шукали будь-яку інформацію про рідних. За словами Іллі Зугравого, у соцмережах з’являлися різні повідомлення про можливих родичів в області та про тітку в Канаді. Паралельно шукали і батька хлопчика. На ранок стало відомо, що мама Семена загинула.
Батько Семена Скандр Аль-Куіді каже: про трагедію дізнався 29 березня вранці. Уже наступного дня разом із дружиною Марією приїхав забирати сина з лікарні. За словами батька, до цього вони не спілкувалися близько двох років через розрив стосунків із матір’ю Семена. Попри це, хлопчик одразу прийняв нову родину батька.
"Ми дізналися про трагедію 29-го, здається, зранку. І буквально 29-го ми зв’язалися, а 30-го ми його забрали. Усе сталося дуже швидко. До лікарні приїхали, Сьому забрали, все нормально. Хоча я з ним не спілкувався. Були різні причини. Розбіглися з його мамою, але він до мене нормально пішов, без питань", — згадує чоловік.
Поки Семен перебував у лікарні, з ним працювали психологи, ювенальні поліцейські та медики. Заступниця начальника ювенальної превенції ГУНП в Одеській області Юлія Соколова розповідає: одним із головних завдань було вберегти дитину від випадкової звістки про смерть матері.
"Ми боялися, що він може випадково дізнатися про втрату з соціальних мереж. І нам довелося зв'язуватися з представниками медіа і просити не поширювати цю інформацію задля збереження психіки дитини", — говорить Соколова.
Вона додає: Семен був у лікарні без телефону та зв’язку, однак новину він міг почути від інших людей або побачити по телевізору. Тому правоохоронці просили тимчасово не публікувати інформацію про загибель його матері, доки з хлопчиком не попрацює психолог.
До роботи із дитиною відразу залучили кризового психолога, який допомагав не лише Семену, а й дорослим — пояснював, як правильно говорити з хлопчиком після пережитого. Начальник сектору ювенальної превенції ГУНП Одеської області Юрій Лук’янчук згадує: спочатку дитина майже не розмовляла.
"Спочатку Семен був дуже замкнутою та мовчазною дитиною, але згодом почав довіряти людям, які поруч. І одне з наших головних завдань було показати дитині, що вона сам-на-сам не залишилась в даній ситуації", — каже він.
За словами правоохоронця, контакт із хлопчиком налагоджували поступово — через розмови, подарунки та спільні заходи. Юлія Соколова згадує: у першу ніч після атаки Семен різко подорослішав.
"Він в ту ніч подорослішав. Він дивився, мовчав і намагався отримати будь-яку інформацію від нас, але не розмовляв", — каже вона.
Пізніше хлопчик почав упізнавати поліцейських, чекав їхніх приїздів і навіть не захотів знімати подаровану поліцейську кепку. Після того, як історію Семена оприлюднили офіційно, допомогу родині почали пропонувати благодійні організації та небайдужі люди.
Зараз хлопчик живе разом із батьком, мачухою та зведеною сестрою. Родина каже: Семен поступово адаптується до нового життя.
"За цей місяць навіть учителька в школі сказала, що різниця дуже помітна — прогрес великий. Якщо раніше він погано писав і зовсім не тримав рядок, то зараз тато з ним займається, і результат видно", — розповідає мачуха Марія Аль-Куіді.
Родина нині шукає більшу квартиру та потребує допомоги з речами й одягом для дітей. За словами Марії, у перші дні після трагедії Семен фактично залишився без особистих речей, однак ювенальна поліція, служба у справах дітей та благодійники допомогли забезпечити хлопчика необхідним. Попри підтримку та роботу з психологами, наслідки пережитого досі даються взнаки.
"Психологічний стан задовільний. Але коли “шахед” гримить, він боїться. Це психосоматичний страх", — каже батько хлопчика.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
