Захисник Маріуполя Едуард Кашпор після повернення з полону відкрив в Одесі власне ательє завдяки гранту. У ньому працюють переселенці з Донеччини. Вони шиють, ремонтують, а також виготовляють адаптивний одяг для поранених військових у шпиталях.
Едуард Кашпор — уродженець Маріуполя. За фахом моряк, він працював за кордоном, зокрема 12 років — на німецькому флоті. Каже, за цей час перейняв підходи до роботи та життя, які, на його думку, варто впроваджувати і в Україні.
Після повернення до Маріуполя у 2014 році Едуард вирішив долучитися до лав Збройних сил України. За його словами, він був серед засновників громадського формування "Маріупольська дружина", а також долучився до створення батальйону військових капеланів "Маріуполь".
"У нас була Маріупольська дружина — перше громадське формування, створене в Україні, на Донбасі. Я один із засновників. Також я один із засновників першого батальйону військових капеланів "Маріуполь", — розповів Кашпор.
13 листопада 2014 року військовий брав участь у звільненні Маріуполя. Пізніше очолив спілку ветеранів АТО міста. За його словами, про неминучість повномасштабної війни знав завжди. Каже, що він та інші ветерани очікували нападу і були до нього готові.
"Ми спілкувалися з людьми, які приїжджали у Маріуполь за пенсіями з окупованого Донбасу. І вони казали, що Маріуполь буде стертий з лиця землі, тому що місто тоді розвивалося як проукраїнське" — прокоментував він.
У 2022 році, за словами Едуарда, він прокинувся у Маріуполі о п’ятій ранку після першого ракетного удару "Іскандером" по аеропорту. Після цього зібрав чоловіків і разом поїхали до військкомату.
Едуард потрапив до першого резерву особового складу 23 загону морської охорони.
"У мене за спиною вся моя сім'я була у півтора кілометра. Потім ми відійшли на завод "Магма". У мене навіть жодної думки не було кудись поїхати, щось залишити. Це моє місто, тут могили моїх предків. Дружина, діти, мама, племінники, сестра — всі були там", — згадує Кашпор.
17 травня 2022 року, за наказом президента, Едуард і інші військові з "Азовсталі" здалися в полон. Через пів року військового обміняли.
Після цього Едуард три тижні перебував на лікуванні у шпиталі через поранення обох ніг, обличчя та уламок у правій зіниці, який залишається там і нині. Захиснику Маріуполя надали статус інвалідності третьої групи та знову направили на службу — цього разу в Одесу.
"На початку війни реабілітації не було, у голові взагалі нічого не зрозуміло. Але гроші ж закінчуються, там якісь за поранення дали. До повномасштабного вторгнення ми теж займалися грантами, реабілітацією ветеранів, тому уже були якісь напрацювання", — підсумував ветеран.
За словами чоловіка, грантові кошти на бізнес склали пів мільйона гривень. Ще приблизно стільки ж він отримав за поранення, що вклав у справу.
Як розповів Едуард Кашпор, допомогу з вибором професійного обладнання для майстерні на початковому етапі надавала дружина брата. Спершу вирішили зосередитися на ремонті одягу:
"Зима була дуже важкою. Тут чуже місто, інший менталітет, люди зовсім по-іншому живуть. Не можна порівнювати з Донбасом. Люди більше люблять розмовляти. В Одесі, кажуть, що тут навчили шити весь Китай".
Чоловік каже, що багато роботи у швейній майстерні виконують і для потреб ветеранів та ветеранського хабу. Вони шиють шеврони, прапори, підшивають форму, футболки, спортивні костюми та інші вироби.
Працівниці швейної майстерні — переселенки з Донбасу, розповів ветеран. У пошуку та підготовці фахівчинь допомагає Одеський центр зайнятості. Сам Едуард Кашпор також навчається розпаровувати, розшивати одяг і підшукує для себе швейну машинку.
"Потрібно щось робити, вивчати, починати, щось думати, якось жити, розумієте. Життя одне дається, і як ти його проживеш? Я не зациклююсь особливо на чомусь. Що було, тим і скористався. Було під рукою те, що залишилося після полону. Після полону нічого не залишилося", — сказав Кашпор.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
