23-річний Данило Баранецький — ветеран російсько-української війни. Він пішов служити за контрактом у 18 років, ще до початку повномасштабного вторгнення. Згодом на фронті воював разом із батьком — Віктором Баранецьким. 5 січня 2025 року чоловік зник безвісти на Харківщині. Син вірить, що батько живий і може перебувати в полоні.
"Я буду з тобою": як батько і син разом пішли на війну
За словами Данила, його батько приєднався до армії майже одразу після початку повномасштабного вторгнення. До цього Віктор Баранецький воював в АТО, мав поранення та бойовий досвід. Попри вік і стан здоров’я, він вирішив іти на фронт разом із сином.
"Людина 55 років вже. Ви самі розумієте, що там ні спини, нічого. У мене немає спини вже, здоров'я немає. Що казати за нього. Я йому казав, звісно, що не треба. Він каже: "Я буду з тобою, мені буде краще". І я його забрав до себе у бригаду".
Батько і син служили гранатометниками. З 2022 по 2025 рік вони були разом на позиціях і воювали в одному окопі.
Разом пройшли бої під Миколаєвом, згодом — звільнення Херсона. Після цього їх направили на Донеччину, під Бахмут, а пізніше — на Куп’янський та Ізюмський напрямки.
"Ми були постійно разом на позиціях"
Данило розповідає, що вони з батьком постійно підтримували одне одного на фронті.
"Я переживав за нього, а він за мене, тож ми були постійно разом на позиціях. І потім після Донецька нас в батальйон прикомандрирували на Куп'янський та Ізюмський район. Там батько вже і зник, поки я був на лікуванні".
На момент зникнення батька Данило перебував у шпиталі — отримав уламкове поранення.
Остання розмова і зникнення
Про зникнення батька він дізнався вже під час лікування. Чоловік розповів, що востаннє говорили телефоном, коли батько був на позиції:
"Казав: "Все, нас розбили. У нас два двухсотих і один побратим трьохсотий". Там пряме влучання було у бліндаж. Я йому сказав, що треба вибиратися звідти. Спочатку їх травили газом. Потім вони відійшли, але їм сказали, заходить. Хоча там вже не було кому заходить. А коли зайшли, там була засада".
Після цього зв’язок із Віктором Баранецьким зник. Побратими, які згодом повернулися на позицію, розповіли сину, що нікого там не знайшли.
Пошуки і надія
Данило одразу почав шукати батька. Переглядав інформацію в соцмережах і, за його словами, знайшов фото українських полонених у російському таборі. Один із чоловіків на знімку був дуже схожий на його батька.
Він звернувся до Червоний Хрест та Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, подав усі необхідні документи, однак відповіді поки не отримав.
"Я писав у Червоний хрест і в Координаційний штаб та поки мені нічого не відповіли. Подав всі документи. Я вірю, що він в полоні і сподіваюсь, що його, поміняють. Проте зараз дуже багато наших військовослужбовців там, але їх не міняють поки що".
"Він мріяв про онуків"
Нині Данило сам проходить відновлення після поранень і наслідків війни. Водночас продовжує шукати батька і не зупиняється.
За словами ветерана, найбільше його батько хотів дочекатися завершення війни і побачити онуків. Син вірить, що він живий — і ще повернеться.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
