25-річний прикордонник з міста Ізмаїл Одеської області Максим Бляшук з позивним "Рембо" добровільно став на захист країни і побував на найгарячіших напрямках бойових зіткнень. На одному з них хлопець отримав тяжке мінно-вибухове поранення лівої ноги. Після ампутації стопи, двох операцій та реабілітації у протезних центрах Максим повернувся на службу.
Шлях у військо та перші бойові виходи
Максим Бляшук долучився до Державної прикордонної служби у 2021 році. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він ухвалив рішення підписати контракт і залишився служити в Ізмаїльському прикордонному загоні.
У 2024 році чоловік перевівся у прикордонну комендатуру швидкого реагування. Вже за тиждень після переведення його підрозділ виїхав на перший напрямок.
"Перший мій захід на позицію був на ворожу територію. У мене в групі було чотири людини: я і ще три військовослужбовці. Десь на десятий день на позиції ми "тримали" дві посадки. У нас було три позиції, хлопців там почали штурмувати. Після активних штурмових дій від противника та відсутності радіозв'язку з командуванням було прийнято рішення про відхід на запасні позиції", — розповів Максим.
На сьомий день у групи закінчились вода та їжа. Щоб вижити, бійці набирали сніг в обрізані пластикові пляшки. Тоді чоловік вирішив йти до схрону за запасами.
"Перед тим, як зайти на позицію, командир мені на карті показав, де точка схрону. Схрон — це місце запасів. В основному нам зробили там запас їжі та води. Беру я ще з собою двох військовослужбовців, десь о 05:20 ми висуваємо з позиції. Я добре знав маршрут", — зазначив прикордонник.
Поранення та евакуація
На шляху до схрону Максим отримав поранення лівої ноги. За його словами, він наступив на міну типу ПФМ-1 — так звану "пелюстку".
"Ми біжимо, думаю, зараз прийдемо, поїмо. І тут вибух. Я ще зміг на поранену ногу ще раз наступити. І потім, коли мене від болю розвертає, я лягаю. Одразу думка: "Що сталося?". Лежу, піднімаюся, дивлюсь берці розірвані, нога розірвана".
Максим відправив двох бійців назад на позицію, передавши їм рацію і червоний ліхтар. Сам почав повзти, щоб сховатись від дронів. За цей час він використав на собі сім турнікетів.
"Я лежу зелений на білому фоні. Розумію, що треба десь відповзати. Проповз метрів 100 і чую, що жужить дрон. Я вмикаю актора, розлягаюся як труп. Десь хвилину дрон повисів наді мною і полетів. Повзу далі — а там спалена сільгосптехніка. Думаю, зараз під неї заповзу, щоб мене не було видно. А там буду чекати, коли мене хтось знайде. Трохи мені залишилося доповзти і тут чую: "Рембо". Двоє побратимів прийшли за мною", — розповів чоловік.
Він додав, що евакуацію ускладнив штурм позиції. Тому її відклали, доки не відбили атаку.
Ампутація та перші тижні після операції
27 лютого 2025 року захисник потрапив до госпіталю.
"Лікарі проводять первинний огляд, перевіряють ногу, чи працюють нерви, канали. Тобто, перевіряли, наскільки високо треба ампутувати. Перше, що вони мене спитали, де основний турнікет стояв", — згадує військовослужбовець.
Максима прооперували. За його словами, коли він прокинувся і побачив, що ноги немає, у чоловіка почалася істерика.
"Я прокидаюся, дивлюсь, немає ноги. Усвідомлення прийшло, у мене істерика, мене заспокоїти не могли. Плачу, думаю, 24 роки, немає ноги вже. Це страшно. Але мене заспокоїли. Кажуть, у нас в Україні багато протезних центрів, дають стопи шикарні, все безкоштовно", — прокоментував захисник.
Найскладнішим, за словами військового, став перший місяць після операції:
"Нога болить, ночами не спиш. Згадуєш все, постійно ці думки, вони "грузять" тебе. Вже на третій тиждень після поранення почалася реабілітація фізична".
"Мені повезло, що є такі батьки, така дружина"
Під час реабілітації чоловіка підтримували батьки та дружина. За словами Максима, зі своєю майбутньою дружиною він познайомився онлайн. Пара довго спілкувалася, згодом це переросло у серйозні стосунки.
"Якось так все закрутилось, почали зустрічатись. Вона приїжджала до мене, я до неї їздив. Але якраз початок наших стосунків був перед першою моєю ротацією. Осінню 2024 року я повертаюся з відрядження і розумію, що це моя людина. Роблю пропозицію і вона погоджується", — розповів Максим Бляшук.
Однак справити весілля одразу не вдалося. Чоловік мав їхати у чергове відрядження.
"Приходить наказ відрядження на Курський напрямок. Зрозуміло, що весілля відтерміновується, поки приїду. 24 лютого я отримую поранення. Вона зі мною, підтримує, приїжджає. І в один момент я даю обіцянку, коли я встану на ноги, отримаю тимчасовий протез і почну нормально ходити — то ми одразу зіграємо весілля".
Протезування та повернення на службу
Процес протезування ускладнився через остеофіти — кісткові нарощення на культі, які потребували окремого хірургічного втручання. Після другої операції Максим три місяці провів у реабілітаційному центрі. Потім поїхав у протезний центр Superhumans.
"Вони мене беруть на протезування, все добре. Дають мені тимчасовий пробний протез, тестовий, щоб зрозуміти, чи в мене все нормально. І кажуть мені: "Давай, пробуй, вдягай, тільки з милицями починай". Я кажу: "Ні, мужики, ви не вгадали, я без милиць піду одразу". Так воно і вийшло, що я одразу пішов. Буквально три тижні побув, і мене виписали", — зазначив прикордонник.
Наразі Максим повернувся до виконання службових обов'язків. Чоловік зазначив, що адаптація ще триває, але до протезу він вже звик:
"Зараз я на службу зранку встав, надів протез і о 12 ночі зняв його. Я майже всю добу ходжу в протезі. І взагалі не жаліюся на це. Так, в мене зараз ще адаптація ноги йде, бо цей процес займає від року до двох, але я вже повернувся до виконання службових обов'язків. Мені запропонували посаду, я погодився".
За словами прикордонника, найскладніше було прийняти втрату. Але наразі він ні про не жалкує:
"Люди такі створіння, що вони до всього адаптуються. Це було моє рішення — йти на війну . Я ніде не ховався і не буду ніколи ховатися. Я це не розумію. Це наша країна, наша земля. Її треба обороняти", — резюмував військовослужбовець.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
