Дев'ять років тому при Одеському академічному театрі опери та балету відкрився музей історії закладу. Експонати збирали завдяки власним фондам, меценатам, архіву та містянам. Наразі експозиція нараховує понад 300 унікальних речей, серед яких старовинні костюми, квитки, брошури та елементи декорацій.
Одеський театр опери та балету – один із найстаріших театрів України. Його побудували на місці першого міського театру, який повністю згорів у 1873-му році. Зведення нової будівлі доручили відомим венським архітекторам – Фердинанду Фельнеру та Герману Гельмеру, які будували театри у містах Австрії, Німеччини, Чехії, Болгарії, Польщі тощо. Одеський проєкт також вдосконалювали місцеві зодчі, повністю завершивши будівництво у 1887 році. На початку 90-х ХХ століття в театрі відбулася велика реставрація, яка затягнулася на 11 років. Наразі будівля є пам'яткою архітектури та містобудування, а також пам'яткою історії національного значення.
За словами завідувачки літературно-драматургічною частиною закладу Лілії Нейчевої, в 2012 році театр святкував 125-річчя з моменту свого відкриття. З цього приводу організували фестиваль, під час якого презентували нову локацію – музей історії закладу, який розмістили у приміщенні колишніх кас.
Працівники за допомогою архівів, власних фондів, бібліотек, містян та меценатів зібрали експозицію. Допомагали з оформленням колекції співробітники Одеського літературного музею, а стенди та інше приладдя виготовили майстри та художники закладу.
Наразі в експозиції приблизно 20 костюмів. Деякі з них брали участь у виставах, деякі є лише студентськими роботами вихованців Одеського театрально-художнього училища. Найстарішому з них більш як 100 років, це костюм Ярославни з опери Олександра Бородіна "Князь Ігор". Те, що він зберігся, у театрі вважають дивом.
"Це найцінніший скарб нашого музею. Під час пожежі у 1925 та подій Другої світової війни знищився весь архів і костюмерні театру. Тому те, що цей костюм зберігся, – велике диво. Все завдяки колективу, який тоді рятував театр", – розповіла Лілія Нейчева.
За словами жінки, костюм зшитий вручну, по індивідуальним мірках для солістки, яка грала Ярославну. Як її звали – невідомо. Спеціально для неї швачки підбирали кольорову гаму, візерунки та інші особливості театрального одягу, тому використовувати його іншими акторками було неможливо. Костюм пошили із простого бархату, пояснює Нейчева, адже на той час, час революцій, використовувати дорогу тканину чи оздоблення було складно. Створенням костюмів, зокрема і цього, займалися монахині в монастирях, тому хто саме зшив костюм – також невідомо.
"Найголовніше для театру – не коштовність тканини, а який вигляд костюм матиме сценічно. Можливо, зблизька здається, що він з дешевого матеріалу, але зі сцени виглядає досить фактурно", – пояснила Лілія Нейчева.
Крім костюмів, до колекції музею увійшли старовинні обкладинки, афіші, фотографії, книжки, документація щодо створення закладу, музичні інструменти, елементи декорацій та інтер'єру. Ще одним цінним експонатом Нейчева називає закладний ящик, який знайшли під час реставрації театру. Він пролежав у стінах будівлі з 1884 року. У ньому знайшли пляшку вина, золотий рубль і кошторис на будівництво закладу.
Наразі Одеський академічний театр опери та балету через карантинні обмеження призупинив показ вистав. Поки немає глядачів, в опері вирішили привести до ладу експозицію музею – приблизно 10 працівників відновлювали та чистили експонати, аби навесні вони у повній готовності зустріли містян та туристів.
