Одеський художник Святослав Лаврусенко здобув увагу міжнародної спільноти ще до повномасштабної війни завдяки своїм муралам у місті. Його роботи — від образів Путіна до збитого "Боїнга" рейсу MH17 — висвітлювалися у ЗМІ, а російські пропагандисти розцінювали їх як загрозу національній безпеці.
Після початку повномасштабного вторгнення Лаврусенко вирішив поєднати мистецтво зі службою у війську. Четвертий рік він боронить Україну. Нещодавно отримав поранення ніг на Херсонському напрямку і наразі проходить реабілітацію у військовому шпиталі в Одесі. Про службу та повернення до муралів він розповів Суспільному.
Відчував: Кримом не закінчиться
Святослав згадує, що перші політичні роботи з’явилися у нього після анексії Криму. Каже, тоді в ньому прокинулося дуже чітке відчуття справедливості й внутрішній обов’язок щось зробити.
"Мене завжди вчили, що треба захищати свою батьківщину, свою землю, свою сім’ю. Коли почалася анексія Криму, я зрозумів, що не можу стояти осторонь. Хотілося, щоб світ бачив: у нас забирають наше, ми не хочемо цього гніту під Росією, ми незалежна держава і самі маємо вирішувати, як нам жити. Я хотів своєю творчістю показати позицію — свою і людей навколо", — поділився він.
Він зізнався: ще тоді мав передчуття, що на Кримі війна не завершиться.
"Коли я намалював Путіна, який відкушує Крим, він дивився саме на схід країни. І потім усе так і пішло — Донбас, Луганськ, а зараз — повномасштабна війна", — каже художник.
Чому саме мурали
Свідомо обравши вуличне мистецтво, Лаврусенко розумів: мурал — це прямий контакт із суспільством. На відміну від картини в галереї, він не має порога й не потребує дозволу, щоб його побачили.
"У всі часи митці були лакмусовим папірцем суспільства. Це голос народу, його дух. Недарма в радянські часи репресували саме художників, письменників, поетів, музикантів — бо їх чули. Мурал належить людям. Його бачать усі, і він працює безпосередньо з емоціями", — пояснив він.
Реакція на мурал із Путіним стала для художника несподіваною. Йому писали з Великої Британії та США зі словами підтримки й побажаннями вистояти, а російські телеканали обговорювали роботу як щось небезпечне.
"Було відчуття, ніби це не просто малюнок, а якась зброя. Мене називали американським агентом. І тоді я зрозумів: я вдарив у болюче місце і зміг донести свою ідею спротиву" — згадав Лаврусенко.
Мистецтво як інструмент соціального тиску
Окремою сторінкою у творчості Святослава стали соціальні мурали — зокрема, ті, що привертали увагу до стану доріг в Одесі. Разом з активістом і журналістом Ярославом Берендоковим він малював портрети чиновників біля багаторічних ям на проїжджій частині.
"Мистецтво — це яскравий мазок фарби, який неможливо не помітити. Через нього можна говорити не лише з суспільством, а й з владою. Є проблеми, про які люди кричать роками, але їх не чують. А мистецтво змушує подивитися".
Після резонансних акцій посадовців звільняли, а проблемні ділянки доріг зрештою ремонтували — це приклад того, що мистецтво може працювати як інструмент громадського впливу.
Від пензля — до автомата
Після початку повномасштабного вторгнення Святослав пішов добровольцем. У перші дні обороняв Одесу від можливої висадки десанту, згодом воював на Донецькому напрямку, нині — на півдні України:
"Я був на багатьох напрямках. Це важко, це війна. Були і світлі моменти, і страшні. Було багато загиблих побратимів — це дуже болюча тема".
На фронті він не розлучається з маленьким блокнотом: робить замальовки побратимів — і тих, хто служить поруч, і тих, кого вже немає.
"У мене вже майже 60 портретів. Думаю, що з часом з цього має народитися виставка. Я також пишу книгу “Щоденник художника”. Це буденність війни, мої роздуми, порівняння того, ким я був до війни і ким став зараз", — розповів художник.
Поранення і повернення до муралів
Поранення Святослав отримав на Херсонському напрямку — автомобіль, у якому він їхав забирати побратимів, підірвався на FPV-дроні.
"Я спочатку навіть не зрозумів, що сталося. Подумав, що у мене просто поламані ноги. Випав з машини, не міг встати, повз у бік кущів, бо не знав, чи немає ще дронів. Побратим підбіг і надав першу допомогу", — згадав він.
Під час реабілітації у шпиталі в Одесі Лаврусенко створив новий мурал — образ Архангела Гавриїла з крилами захисту:
"Це покровитель добрих новин і людей, які потребують сили. Його крила — як символ захисту, який нам зараз так потрібен. Я вірю, що ми вистоїмо, як би складно не було".
"Нам важливо чути: я з тобою"
Святослав зізнається: окремим викликом стає ставлення частини суспільства до військових:
"Іноді люди бояться нас, бо вважають загрозою. Це боляче. Насправді дуже важливо, щоб нас намагалися зрозуміти. Інколи навіть не потрібні слова — іноді нам важливо просто почути: "Я з тобою". Це важливо".
Каже, що сили йому дають близькі, друзі та двоє синів, які чекають тата вдома. А ще — переконання, що і мистецтво, і боротьба мають одну мету.
"Мистецтво — це теж зброя. Мирна, але дуже сильна", — підсумував Лаврусенко.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
