Півтора року жителька села Олексіївка Миколаївської громади на Одещині Катерина Костюченко шукає свого чоловіка — військовослужбовця Анатолія. Він зник безвісти на Покровському напрямку разом із ще 12 побратимами. Після його зникнення телефон чоловіка залишався в мережі, а дружині почали надходити дивні SMS російською мовою.
ОНОВЛЕНО. 11 лютого. У Миколаївській селищній раді повідомили, що чоловік загинув 21 травня 2024 року поблизу населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області.
"Він завжди допомагав іншим"
З Анатолієм Катерина познайомилася у Миколаївці у 2003 році, коли переїхала туди до брата після смерті матері. За чотири роки вони одружилися. У подружжя народилися дві доньки — Діана та Маріана.
"Він був дуже добрий, лагідний, спокійний. Я не зустрічала людей, схожих на нього. Хто б не звертався по допомогу — він завжди йшов", — розповіла Катерина.
До повномасштабного вторгнення Анатолій працював будівельником, займався ремонтами. Військової служби раніше не проходив через стан здоров’я. Проте, за словами дружини, з початком війни вирішив не ховатися.
"Він казав: якщо мобілізують — піду", — згадує жінка.
Останні повідомлення
17 грудня 2022 року Анатолія мобілізували. Спочатку він служив у 67-й бригаді, згодом — у 25-й десантно-штурмовій. У квітні 2024 року його перевели на Покровський напрямок.
Востаннє Катерина спілкувалася з чоловіком 19 травня:
"Він написав, що лягає спати, що дуже нас любить і що в нього все добре. А вже 20-го і 21-го зв’язку не було".
Жінка почала телефонувати побратимам, номери яких мала. Усі телефони мовчали. У бригаді їй сказали, що чоловік на завданні й без телефону.
26 травня Катерині принесли офіційне сповіщення: Анатолій зник безвісти з 21 травня 2024 року.
Телефон у мережі і дивні SMS
Попри сповіщення, телефон чоловіка залишався активним. Катерина знову і знову телефонувала — чула гудки, але ніхто не відповідав. Згодом з цього номера почали надходити повідомлення.
"Писали російською: “Пополни баланс счета”, “пополни баланс”. Або просто набір букв. Він ніколи так мені не писав. Це було не схоже на нього", — зазначила Катерина.
Жінка кілька разів поповнювала рахунок — на 100 і 200 гривень. У відповідь — жодного дзвінка чи пояснення:
"Я писала: якщо хтось знає, чи він живий — передзвоніть або хоча б напишіть. Натомість була повна тиша".
Катерина зверталася до командування з питанням, чому телефон досі в мережі й хто надсилає ці повідомлення. У відповідь їй сказали, що не мають пояснень.
12 зниклих безвісти
Разом з Анатолієм, за словами Катерини, зникли ще 12 військових. Вони пішли на позиції, де було три опорні точки. Жодних особистих речей бійців не знайшли.
"Їх було 12. І всі — зниклі безвісти", — каже жінка.
Катерина зв’язувалася з дружинами та родичами інших військових. Одна з жінок розповіла: за словами побратима, позицію накривали "Градами". Анатолій отримав поранення руки.
Катерина згадує, що в той період спілкувалася з чоловіком — і він запевняв, що з ним усе добре.
Ще один військовий повідомив, що відходив з-під обстрілу і чув, як на позиції заходили російські військові. Катерина намагалась звʼязатися з ним, але він, за словами жінки, не хоче ні з ким спілкуватися
"Ми його чекаємо"
Жінка зверталася до Червоного Хреста, перевіряла списки полонених і загиблих, писала заяви в різні інстанції. Усюди отримувала одну відповідь: інформації немає:
"Його немає ні в списках полонених, ні в списках загиблих. І так само — про інших хлопців".
Удома на Анатолія чекають дві доньки. Катерина каже: підтримки майже немає, але віра залишається:
"Він завжди казав: “мої дівчата”. Ми його дуже любимо і чекаємо. Віримо, що він живий і повернеться".
Чоловік часто сниться родині:
"У снах він постійно кудись іде на роботу. Я питаю: “Толю, куди ти?” А він відповідає: “У мене така робота".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
