Вісім котів із важкими травмами хребта, які не можуть самостійно ходити чи спорожнятися, живуть в одеської зооволонтерки Олександри Шостак. Більшість із них у клініках радили приспати — але дівчина не дала цього зробити та вже дев’ять років забезпечує тваринам щоденний догляд удома.
"Вона повзала на передніх лапках"
Першою тваринкою Олександри стала кішка Мишка — її знайшли на вулиці маленьким кошеням, яке не могло користуватися задніми лапами. Дівчина тоді була молодою волонтеркою й уперше зіткнулася з травмами хребта, які вже неможливо прооперувати.
"Мені було близько 20 років. Я не розуміла, як вона буде жити — не ходить, не пісяє сама. Я з таким не стикалась, і я думала, як ця тварина буде жити", — пригадує Олександра.
Кішку віддали на перетримку, де більшість часу її тримали у клітці. Так тривало чотири роки — аж поки дівчина не вирішила забрати "Мишку" додому.
"Їх масово присипляють"
Після цього Олександра побачила системну проблему: тварин із травмами хребта часто одразу пропонують присипати, навіть якщо вони можуть жити повноцінно за умови правильного догляду.
"Якщо тваринка випала з якогось поверху і травмувалась, якщо тварину збила машина та у неї залишилась така травма, я стикнулась з рядом випадків, коли їх дуже швидко присипляють", — каже волонтерка.
Так у її будинку з’явилися інші коти: хтось випав із 16-го поверху, когось підстрелили, одного власники привели на евтаназію в клініку. Олександра випадково почула їхню розмову й буквально забрала тварину з рук господарів:
"Лікар сказав їм, що шансів немає, треба приспати. Вони не могли повірити, що я щось можу зробити. Але я з ними поспілкувалась, показала, що в мене є така кішечка і що я зможу допомогти".
Життя з вісьмома котами з інвалідністю
Щоранку і щовечора дівчина робить тваринам процедури: бере кожного, стимулює сечовий міхур, обробляє, годує, прибирає. На одного кота йде 10–15 секунд, але на деяких — до хвилини.
"Єдина складність — нікуди не можеш поїхати. Я навіть хлопцю показувала, як це робити, але він не зміг", — говорить Олександра.
Попри складнощі, Олександра каже, що саме ці коти дають їй сили:
"Я кожен день радію, що вони живі й щасливі. Вони люблять спати поруч, в обіймах".
План — створити реабілітаційний центр
У волонтерки просять забирати все більше травмованих котів, але вона фізично не може утримувати понад вісім. Тому Олександра мріє про окремий реабілітаційний центр і власний благодійний фонд.
"Хочу знайти однодумців і зробити місце, де тварин можна буде ставити на лапки або забезпечити їм догляд", — розповіла дівчина.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
