Руслан Пахомі — прикордонник з міста Ізмаїл Одеської області. Хлопець пройшов шлях від бармена й актора до військовослужбовця. За чотири роки повномасштабної війни він встиг побувати на найгарячіших напрямках фронту — Херсонщині, Донеччині, Сумщині та Курщині. Двічі був поранений, втратив побратимів, але продовжує службу і не полишає творчості.
Шлях у військо
До початку повномасштабного вторгнення Руслан працював барменом й займався творчістю в театрі. У складі театральної студії його запросили знятися у серіалі "Кріпосна". Хлопець зіграв роль барона — звідти й походить його військовий позивний "Актор".
"До нас приїхала знімальна група, яка знімала серіал "Кріпосна". Я там зіграв роль барона. І якраз звідти у мене і пішов мій позивний — "Актор". Я прийшов до своїх побратимів і вони одразу дали мені його. У нас так прийнято, обов'язково має бути якийсь позивний", — розповів Руслан.
Коли розпочалася війна, хлопець пішов служити. За його словами, спочатку записався до тероборони, а потім опинився в Ізмаїльському прикордонному загоні.
"Для мене війна почалася від вибуху. І були тоді чутки, що зараз накопичуються ворожі сили. Я взяв свій військовий квиток і пішов у військкомат. І мене направили в прикордонники", — згадує хлопець.
Про службу та поранення
За чотири роки служби Руслан Пахомі побував на Херсонщині, Донеччині, Сумщині та Курщині. На Донецькому напрямку прикордонник отримав перше поранення. За його словами, тоді він міг загинути, але його врятував побратим.
"Якби не мій товариш Олег Абгаш, позивний у нього був "Ефіоп", я зараз з вами не говорив би, бо він мене в той час захистив тілом. Він сам визвався зі мною йти, каже: "Я йду з братиком". Весь час після нашого знайомства ми постійно були разом. І він загинув у мене на руках", — розповів Руслан.
Друге поранення прикордонник отримав на Сумському напрямку, його уразив FPV-дрон. Це сталося у момент, коли він намагався допомогти пораненим товаришам.
"Ми приймали бій, і допомагали побратимам, суміжникам. Там їх сильно пошкодило, і рука, і нога, і все. Я їм намагався допомогти. І якраз був не в тому місці, не в той час. FPV-дрон влетів у двері, і всі його "сюрпризи" "прийшли" на мене", — зазначив хлопець.
Через постійні обстріли евакуювати Руслана одразу не змогли. Чекаючи машину, двоє його побратимів загинули. Наступного дня хлопцю рекомендували змінити позицію, звідки його змогли б евакуювати швидше.
"Мені сказали, що є точка, якщо ти туди дійдеш, там тебе заберуть швидше. Я подивився, де вона знаходиться, а до тої точки було, якщо прямо округляти, десь три кілометри. Я забрав з собою побратима, ми пішли зранку і добралися аж ввечері. Там вже мене побратими підлатали", — згадує прикордонник.
Машину для евакуації довелося чекати близько чотирьох днів, додав він. Весь цей час, за словами Руслана, він нічого не їв:
"Я нічого не їв, тому що не знав, наскільки там все серйозно, щоб не нашкодити. Єдине, що я робив, трошки поливав рану водою. Коли мене вже забрали, я на адреналіні заліз наперед машини. Їдемо, і починається артобстріл. Я починаю хлопати бронетехніку і кажу: "Давай, маленька, давай, треба, треба". Слава Богу, все виїхали, все чудово".
Після реабілітації хлопець повернувся на службу. Ще деякий час виконував бойові завдання, зокрема витягував загиблих. За свою службу Руслан отримав нагороди від держави: орден "Золотий Хрест" від головнокомандувача Збройних Сил України та срібну медаль "За військову службу".
Творчість під час служби
Творча активність Руслана не припинилася навіть під час служби. Він продовжує писати вірші та малювати. А недавно кохана видала книгу його творів та надіслала на фронт.
"Як зазвичай у військових, якщо кохана відправляє посилку, то там якась їжа, речі теплі. Я відкриваю, а там подарунок, листівка. І я бачу свою книгу. Я був у такому захваті. Я не був ініціатором, у мене були думки, щоб зробити щось таке. А вона отак зробила", — підкреслив хлопець.
Витримати психологічний тиск війни допомагає кохана та позитивний настрій, додав прикордонник. За його словами, важливо налаштувати себе правильно.
"Як ти себе налаштовуєш, так і буде. Хтось віддається журбі. Хтось психологічно не витримує, до психологів часто звертаються… Можливо, саме завдяки моїй коханій, якій я можу все розповісти. Вона мене підтримує. Саме тому я на позитиві", — каже прикордонник.
Руслан Пахомі планує продовжувати військову службу до перемоги України. Після цього хлопець збирається втілити свої мрії в акторстві та продовжити писати й малювати.
"Як тільки ми перемагаємо, все йде на наших умовах, я звільняюся і здійснюю свої мрії, які я поступово навіть при військовій службі виконую. Я планую далі писати. Тепер у мене є стимул випустити книгу. Хочу також випустити свої малюнки і вже піти в акторство. Можливо, побачите мене далі на великому екрані", — резюмував Руслан Пахомі.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
