Майор Державної прикордонної служби Олег Панчик з Одещини понад 12 років стоїть на захисті державного кордону. Його підрозділ нищив техніку, вогневі точки й безпілотники окупантів на південному напрямку, зриваючи просування армії РФ. Про службу, технологічну війну й особисту мотивацію — в інтерв’ю Суспільному.
Олеже, як почалася ваша історія у прикордонній службі?
У 2012 році я вступив до Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького. Пам’ятаю свій перший день — чесно кажучи, хотілося сказати: "Мамо, забери мене додому".
Але згодом прийшло розуміння, що це мій шлях. Патріотичне виховання наставників академії, підтримка родини й власне усвідомлення важливості обраної справи стали тією основою, яка дала наснагу рухатись далі.
Ваш вибір підтримала родина?
Так. Під час вступу до академії батьки мене підтримали. Але коли я вперше їхав на лінію розмежування, мама дуже хвилювалася. І я тоді сказав їй: "Мамо, я вчився чотири роки. Якщо не ми — то хто?"
Ця фраза для мене стала внутрішнім орієнтиром.
Як ви зустріли повномасштабне вторгнення?
24 лютого 2022 року почалося з масованого ракетного обстрілу міста, де я тоді жив. Після 2014 року я завжди мав зібрану тривожну валізу, тож одразу висунувся до місця служби. Основне завдання тоді було одне — зберегти життя та здоров’я особового складу.
Під час активних бойових дій завжди є спокуса діяти емоційно, але головне — залишатися холоднокровним. Першочергове завдання — зберегти людей і згуртувати їх так, щоб стояли один за одного до кінця.
Ви воювали на південному напрямку. Що запам’яталося найбільше?
Ми неодноразово відбивали атаки ворога, знищували техніку та вогневі точки. Головна сила в тому, що всі розуміють: за спиною — Україна.
Були моменти, коли потрібно було прийняти рішення за секунди, і воно мало бути правильним, щоб врятувати життя побратимів і цивільних.
У 2023 році війна стала більш технологічною. Як це вплинуло на вашу роботу?
Ми, мабуть, одні з перших серед сил оборони, хто почав застосовувати FPV-дрони проти розвідувальних апаратів противника. Потім почали розвивати напрям "важких бомберів" — у народі їх називають "Баба Яга".
Завдяки цим дронам вдалося знищити не одну одиницю техніки і десятки окупантів. Це був новий етап війни, де вирішують не лише мужність і витривалість, а й технології.
Ви маєте державну нагороду "Захиснику Вітчизни". Що вона для вас означає?
Перш за все, це знак того, що керівництво бачить твою роботу. Для мене ця нагорода — пам’ять. Для родини, для дітей.
У кожного військового нагороди — це не просто метал чи стрічка. Це історія твоєї служби, доказ того, що ти робиш важливу справу.
Як тримаєте зв’язок із близькими під час служби?
Майже щодня зідзвонюємося. На початку війни, у 2022–2023 роках, доводилося не говорити всього — щоб мама не хвилювалася.
Найбільша підтримка — це розуміння, що твої рідні у безпеці. І хочеться, щоб вони ніколи не побачили війну на власні очі.
Що для вас означає бути прикордонником сьогодні?
Бути прикордонником — це престижно. Це стояти на передовій миру. Ми тримаємо лінію тоді, коли інші сплять спокійно.
Наша служба — це гордість країни.
І в пам’ять про наймолодшого захисника України завжди згадую його слова: "Любіть маму, їжте кашу — любіть Україну".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
