Приморські сходи — візитівка Одеси, відома у світі як "Потьомкінські". Про те, чому вони мають кілька назв, як і для чого їх збудували і які легенди досі живуть серед містян та туристів, ми розпитали одеську гідесу Віолетту Дідук.
Історія створення Приморських сходів
Сходи, що з’єднують, Приморську вулицю з Приморським бульваром в Одесі, — улюблена локація вуличних музикантів, трибуна, театральний та кінематографічний майданчик, місце спортивних рекордів і легенда світу кіно.
200 років тому, у 1825, виник проєкт, покликаний поєднати центр міста та гавань. Із цим завданням блискуче впоралася міжнародна команда архітекторів: Франческо Боффо, Авраам Мельников та Карл Потьє. Архітектурний шедевр розпочали втілювати під керівництвом інженера Джона Аптона в 1837 році, а вже 1841-го споруда була готова.
Офіційне відкриття сходів, які отримали назву Приморські або Гігантські, відбулося навесні 1842 року.
Унікальна конструкція
Концептуально сходи мали сполучати дві блакиті: морську та небесну. Спочатку конструкція являла собою гігантський, складений з вапняку клин, що налічував 200 сходинок. Вони були розділені на десять прольотів по двадцять сходинок кожний.
До низу сходи розширюються, а парапети виглядають паралельними. Завдяки особливостям конструкції, при погляді зверху сходи здаються однакової ширини, а знизу – нескінченними, хоча насправді вони трохи більше 140 метрів завдовжки.
Через ефект оптичної ілюзії зверху видно лише тераси, знизу — тільки сходинки. Сходи мають також утилітарну функцію: вони працюють як укріплення схилу.
"Для багатьох це відкриття. Але так воно й задумувалося: не просто красиві сходи, а інженерна споруда, яка тримає ґрунт", — каже Віолетта Дідук.
Для чого будували Приморські сходи
Після спорудження сходами майже ніхто не користувався, розповіла пані Віолетта. Їхня головна функція — бути парадним фасадом Одеси з моря. Місто на той час було "вікном імперії" у Чорному морі й повинно було справити враження на всіх, хто заходив в одеську гавань.
"Купці, які прибували до міста, були знесилені морською дорогою і не часто піднімалися сходами. Але ефектна панорама з моря мала показати: Одеса — багате й перспективне місто", — пояснює гідеса.
Разом із Приморським бульваром, пам’ятником Дюку та заокругленим ансамблем будівель сходи створювали єдиний міський фасад, розвернутий до моря.
Назва: від початку до наших днів
"Коли вони тільки з’явилися, їх називали Приморськими сходами, — розповідає Віолетта Дідук. — У популярних джерелах можна зустріти й інші варіанти: Воронцовські, Дюківські, Рішельєвські, навіть Фельдманівські. Але це радше народні або побутові назви.
За радянських часів, усередині ХХ століття, сходи отримали назву "Потьомкінські". Міська влада користується нею і досі. Наприклад, саме ця назва фігурує у номінаційному досьє Одеси на сайті ЮНЕСКО.
Офіційно ж сьогодні вони мають назву "Приморські сходи", що підтверджує охоронна табличка на самій споруді. У Списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року № 970, об’єкт значиться під номером 541 як "Приморські сходи, 1841 р."
Чому "Потьомкінські"?
У світовій культурі сходи відомі як "Потьомкінські" завдяки фільму Сергія Ейзенштейна "Броненосець Потьомкін" (1925). Знаменита сцена зі сходами принесла їм світову славу.
"Часто туристи думають, що сходи названі на честь Григорія Потьомкіна, але це хибне уявлення, — каже гідеса. — Насправді назва пов’язана виключно з кіно".
Є версія, що назва закріпилася спершу на Заході, де фільм активно демонструвався, і лише потім "повернулася" в Одесу.
Перейменування стало інструментом радянської пропаганди, адже фільм був знятий за замовленням влади для увічнення революційного повстання. Архітектурна споруда, що спочатку була символом імперської величі, перетворилася на символ радянської революційної боротьби завдяки фільму.
Попри плутанину з назвами, саме завдяки фільму Ейзенштейна сходи стали відомими у світі. Для багатьох туристів — особливо старшого віку — це перший асоціативний образ Одеси.
"Хоча стрічка й була радянською пропагандою, але й досі вона працює на рекламу міста. Деякі іноземні туристи розповідають, що дізналися про Одесу та захотіли її відвідати саме через ці сходи", — підсумовує гідеса.
Легенди і міські жарти
Довкола сходів існує чимало легенд: розповідають, що вони збудовані з каменю, привезеного з Трієста, та мають підземне сполучення з Воронцовським палацом, що під ними заховані скарби Мішки Япончика тощо. Але гідеса ставиться до таких історій скептично і запевняє, що для захопливої розповіді достатньо того, що сходи — це архітектурний та інженерний шедевр.
"Я більше люблю розважати туристів іронічними оповідками. Наприклад, кажу, що з Приморських сходів видно Стамбул, а після короткого замішання туристів пояснюю, що це лише житловий масив на іншому березі", — сміється вона.
Відомо, що спочатку сходи мали 200 сходинок. Століття по тому частину з них засипали під час облаштування Приморської вулиці, і тепер їх 192.
"Я іноді жартую з туристами, що Одеса не дуже багате місто, тож сходинки ми продаємо й залишилося менше, ніж було", — усміхається Віолетта Дідук.
Статус пам’ятки
В Одеській обласній військовій адміністрації повідомили, що місто не виступало з ініціативою внесення сходів в Державний реєстр нерухомих пам’яток України як пам’ятки національного значення. Відповідне подання зробив департамент культури, національностей та релігій Одеської ОВА у листопаді 2018 року.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України не повертало на доопрацювання документацію, яку надсилав департамент, зазначили в адміністрації. Таким чином, попри світову впізнаваність та унікальність, Приморські сходи досі не внесені в Державний реєстр пам’яток України і їхній статус спирається лише на Список пам'ятників архітектури Української РСР від 1963 року.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
