29 серпня в Одеському драмтеатрі ім. В.Василька відбулася презентація нової книги Оксани Забужко "Наша Європа". Це перший візит письменниці до міста за останні сім років. На зустрічі авторка презентувала нову книгу, поділилася враженнями від воєнного півдня, роздумами про міфи Одеси та українську ідентичність міста, а також пояснила, чим важлива культурна деколонізація.
Презентація "Нашої Європи" в Одесі стала не стільки розмовою про книжку, скільки про південне місто як культурний та літературний простір у великій мозаїці української ідентичності. Для Забужко Одеса — це водночас простір втраченої безтурботності, лабораторія мовних змін і частина "вічної Європи", яка відроджується в часи великої війни.
Ініціаторкою і модераторкою зустрічі виступила завідувачка літературно-драматичною частиною театру Світлана Бондар.
Про що книжка
Що робити, коли старий світовий порядок остаточно зруйновано, а сила починає переважати міжнародне право? Де шукати орієнтири у новій реальності та якою вона буде? Відповіді на ці питання пропонує Оксана Забужко у своїй новій книжці "Наша Європа".
Це збірка есеїв, написаних переважно після 2022 року, які об’єднує розмова про Європу: її невивчені уроки ХХ століття та можливі сценарії майбутнього, зокрема завершення доби імперій та зародження нового безпекового поясу Європи, в якому Україна відіграє ключову роль.
Під час презентації Забужко відзначила, що її текст про Одесу, що був виголошений на відкритті Міжнародного літературного фестивалю сім років тому, став зародком книги, яка народилася зараз. Тож раз у раз розмова поверталася до приморського міста, його статусу та сенсів.
Воєнна Одеса: втрата безтурботності та мовні зміни
Письменниця мала всього пів дня, щоб прогулятися містом перед зустріччю з читачами. Проте і цього часу було достатньо, аби зауважити, що місто змінилося від її попереднього приїзду.
"З Одеси пішла легкість. Одеса подорослішала. Була атмосфера безтурботного Середземномор’я – і це зникло. Люди говорять про день сьогоднішній, про війну, про політику, про майбутнє країни", — поділилася Забужко.
Вона назвала ці відчуття "воєнними, але від того ріднішими та теплішими". На питання, яку мову вона чула на вулицях міста, письменниця відповіла, що місто звучить як двомовне. За свій короткий маршрут вона почула тричі дискусії на мовну тему.
"Тема в повітрі. Одеса вчиться говорити українською. Тема переходу на українську є тут болючою і драматичною, бо вона обговорюється", — додала письменниця.
Також вона зазначила, що проблема дерусифікації – це не тільки перехід з мови на мову, це проблема зміни сенсів. Російські сенси можна тиражувати і по-українськи, зауважила письменниця.
Міфи Одеси: між російською пропагандою та вічним містом
Говорячи про Одесу, письменниця підкреслила, що її унікальність полягає у відкритості до нових міфів і сюжетів.
"Одеса завжди була містом-полукровкою, містом-міфом, місцем незавершеної міфотворчості. І саме ця відкритість робить її ідеальним поживним бульйоном для літератури", — упевнена авторка.
Міф про заснування Одеси Катериною Забужко категорично відкинула: "Ні, в ці ігри ми вже не граємо!". Вона розповіла, що слідкує за розкопками Хаджибейського замку, який має засвідчити справжній вік міста через тяглість, неперервність проживання людей на цій території, що можна визначити як місто:
"Потроху вимальовується на мапі України ще одне (разом з Києвом — ред.) вічне місто – Одеса. Місто, яке було завжди, під різними назвами й прапорами".
Забужко пов’язала свій "ключ до Одеси" з Коцюбинським, у творчості якого відчуває "середземноморський авторський вайб", що резонує з південним духом міста.
"У мене свого часу відкриття вічного вайбу Одеси відбулося через Куцюбинського. Мені пояснили фахівці з генеалогії, що Коцюбинський - не від Коцюби, а від Коцюбіїва. І мені несподівано спалахнуло, як двері відкрилися: це ключ до цілої його творчості. Саме він навчив мене бачити та відчувати оцю мозаїку Одеси. Після цього пазл склався: зі мною нормально заговорив Привоз, який почав мені знижки робити, де я навіть не просила і не питала", — додала вона.
Повернення українських імен та деколонізація освіти
Торкнулася Забужко і теми деколонізації Одеси, окресливши одне з ключових завдань гуманітарної політики:
"Пропаганда працює надзвичайно потужно. Вона стерла пам’ять кільком поколінням одеситів про справжніх людей, які творили тут українську культуру. І тепер ми намагаємося вписати ці імена назад, показати, що вони були, що ми не починаємо з нуля".
Забужко нагадала, що з Одесою пов’язані Леся Українка та етнограф, письменник і бібліограф Комаров, а також подякувала письменникові Михайлу Стельмаху, який в дитинстві жив в Одесі і свого часу врятував її родину.
На презентації книги письменниця торкнулася теми колоніальної спадщини в освіті та наголосила на важливості свідомого добору літератури. Зокрема, йшлося про перекос довжиною у кілька поколінь у бік літератури метрополії.
"Це називається колоніальна освіта. Ми знали Горького краще, ніж власних класиків. Тому дітям треба грамотно добирати книжки, бо кожен має час максимум на п’ять тисяч прочитаних книжок за життя. Не можна дозволяти, щоб цей час знову йшов на чужі міфи", — наголошує письменниця.
Культура як зброя і "Мазепин проєкт"
Письменниця пов’язала одеське питання з ширшою концепцією культурної безпеки Європи. Вона нагадала, що ще у XVIII столітті Іван Мазепа пропонував створити союз держав від Балтики до Чорного моря — ідею, яку продовжував одеський мислитель Юрій Липа.
Говорячи про балто-чорноморський пояс як вертикаль безпеки нової Європи проти Сходу, Забужко констатувала необхідність підсилення культурної роботи та запропонувала одеситам уже зараз розпочати підготовку до фестивалю "Двох морів" - Балтійського та Чорного.
"Кшатріями Європи, воєнною силою Європи ми вже стали. Але щоб наші діти не були лише європейськими найманцями, ми мусимо утвердити себе як культурна нація. Тому Одесі потрібен фестиваль, який покаже Європі нашу культуру, а не нав’язаний колоніальний міф", — зазначила вона.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
