Посмертні донори з Одещини дали життя чотирьом людям. Органи 13-річного Ярослава вилучили в Захарівській багатопрофільній лікарні після констатації смерті мозку. Також в Роздільнянській багатопрофільній лікарні посмертно стали донорами чоловіки 40, 41 і 45 років. Про це йшлося на зустрічі представників департаменту охорони здоров'я ОВА з реципієнтами, яким пересадили органи.
Історії людей, які отримали шанс на життя завдяки донорству та трансплантації — у матеріалі Суспільного.
У півтора місяця від народження Тихону діагностували вроджену дилатаційну кардіоміопатію. Лікарі казали родині, що один з варіантів, аби хлопчик жив — це пересадка серця. Бо власне серце дитини було збільшене, а кров погано перекачувалась.
"Моєму сину зробили пересадку серця в інституті серця в Києві. Самі ми з передмістя Дніпра. Це було в ніч на 6 грудня, якраз на Миколая. Чарівно вийшло. Бо ми Тихона налаштовували, що це буде подаруночок — нове серце", — розповіла матір Зінаїда.
До цього, всі 7 років, підтримувати життєдіяльність дитині допомагали спеціальні препарати. І лише торік трапився випадок, коли Тихону стало критично зле.
"Він не міг навіть піднятися. Його поклали в лікарню, поставили інфузії, прокапали, але серце вже не відновилося до того рівня, з яким він міг нормально жити. І в той момент стало зрозуміло, що час ставати в список очікування на трансплантацію. Так почалася наша нова історія. І дуже несподівано для нас те, що ми отримали це серце досить швидко. Пройшло всього декілька місяців".
Батьки кажуть: тепер Тихон веселий, активний, став краще переносити погодні зміни. І, нарешті, з новим серцем, дитина вже восени піде до школи. Хлопчику зараз вісім років.
"Ми стільки всього пройшли, що ми з чоловіком навчилися жити одним днем. Коли тільки поставили йому цей діагноз, сказали, що він там не доживе до трьох місяців. "Такі дітки не доживають до року, їдьте додому, прощайтеся, фотографуйтесь", — це те, що нам прямо казали лікарі", — пригадує Зінаїда Зборовська.
Дмитро Боцул стояв в черзі на пересадку нирки півтора року. Йому також провели пересадку 6 грудня від 13-річного підлітка з Одещини. Операцію зробили в Київському міському центрі нефрології і діалізу. Родина Дмитра з Вінниччини — зараз проживають в Одесі. Кажуть, операція пройшла безкоштовно. Післяопераційна реабілітація також безкоштовна. Імунну супресію, яка потрібна дитині, пожиттєво видає держава.
"Дмитрик часто дуже хворів. Вірусні інфекції були нашим супутнім другом. А тепер, коли показники набагато кращі, майже ідеальні, нарешті віддали дитину на плавання. Він у нас така качечка маленька", — розповідає матір Алла Боцул.
Студентка Олена Маломен пригадує своє "до" і каже, що після пересадки печінки відбулись зміни не лише фізичні, а й духовні. Дівчина родом з Ізмаїльського району. Зараз живе та навчається в Києві на операторку комп'ютерної верстки. У 2020 році у неї був гепатит "А", який не долікували. Він почав прогресувати.
"У 2022 році у мене почали жовтіти склери. І я звернулася до сімейного лікаря. Мене послали до інфекційної лікарні. До пересадки я старалася жити своїм життям, цінувати кожен момент, робити все, що я хочу. Не знаєш, що буде з тобою завтра, післязавтра. Були, звісно, болі, особливо, коли вже до пересадки. Вже десь в жовтні мені казали, що в мене вже жовтіла голова".
Після пересадки печінки дівчина "підсіла" на книги. Розповіла, що раніше й не уявляла, що зможе взяти книжку до рук, адже ніколи не любила читати. Зараз має гарне самопочуття і тяжіє до літератури.
"Це кропітка робота всієї команди. І організації процесу також. Тут повинне бути обладнання, яке забезпечує діагностику смерті мозку. Тільки після цього вже можна розмовляти з родичами про їхню згоду. Бувають випадки, коли не отримуємо згоду. На жаль, населення не розуміє всієї важливості трансплантології", — розповіла генеральна директорка Захарівської багатопрофільної лікарні Антоніна Ганзій.
Жінка додала, що коли отримали згоду на забір органів від батьків 13-річного хлопця — звернулися в Роздільнянську багатопрофільну лікарню. Колеги приїхали зі своїм обладнанням й допомогли провести все правильно.
"Приїхали оперувати бригади трансплантологів з клініки Амосова, з Вінницької обласної лікарні, з інституту серця Тадурова, Київський нефроцентр і Львівський центр. Це вони робили забір органів, а пересадку вже робили у себе на базі в лікарнях, де перебували люди, яким це необхідно", — генеральний директор Роздільнянської багатопрофільної лікарні розповів Вадим Гудима.
Медики пояснюють: ця процедура проходить після констатації смерті мозку, після розмови з родичами. Коли лікарі отримують згоду — все вноситься в електронну систему Українського центру трансплант-координації. І згідно з листком очікувань підбираються реципієнти.
"Сьогодні в листі очікування в Україні близько 4000 пацієнтів. Потреба в трансплантації покривається лише на 15%. Україна, як й інші країни в світі, має дефіцит анатомічних матеріалів, єдиним джерелом яких може бути посмертне донорство. Популяризація донорства є вкрай важливою", — додав Дмитро Коваль.
За підтримки ОВА в Одесі планують запустити центр трансплантації кісткового мозку і стовбурових клітин. Він може стати п'ятим таким центром в Україні. Він запрацює в жовтні цього року. Про це розповів генеральний директор Одеської обласної клінічної лікарні Сергій Калинчук. Фахівців для цього центру готували 10 років. За словами медика, це будуть 25-35 лікарів, які працюватимуть в центрі разом.
"Зараз ми перезавантажуємо координацію команд центру. Трансплантація — це не просто хірург і трансплантолог. Це великі команди. Тому що, в першу чергу, пацієнт з'являється в реанімації. І там мають бути фахівці, які чітко, злагоджено відпрацюють. Матеріально-технічна база у нас абсолютно спроможна, щоб працювати як з посмертним донором, так і донором-родичем".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
