Одеситка Поліна Єрмакова 22 роки працює кондукторкою трамвая. Цю професію вона відкрила для себе на пенсії. Зараз їй 75, і вона продовжує працювати у громадському транспорті, розповіла кореспондентка Суспільного.
У 1999 році Поліна Єрмакова влаштувалася на роботу до трамвайного депо №1, там працює і досі. Жінка працює чотири рази на тиждень, решту днів – відпочиває.
"Я дивлюся, оголошення, що треба кондуктори. І думаю, піду. Я дуже люблю людей, спілкування, працювати й побігати люблю. Тобто сидяча робота мене не влаштовувала. І я пішла в депо", – пояснила Поліна.
За її словами, вона ніколи не планувала стати кондуктором. Мріяла бути акторкою, проте більшу частину життя працювала швачкою. А тепер Поліна не уявляє своє життя без роботи в трамваї.
"4 жовтня мені виповнилось 75, але я не можу вдома сидіти. Я люблю свою роботу. Буває так, що три-два вихідних, і я навіть не хочу йти відпочивати, я сумую. Я на роботу виходжу і йду з задоволенням. А коли сідаю в трамвай, то взагалі все забуваю. І наче якийсь настрій, і ніби воскресла. Транспорт – це моє", – наголосила жінка.
Останній рік Поліна працює у трамваї №3, жінка запевнила, що одразу звикла до цього маршруту. Її завдання – слідкувати, аби всі пасажири заплатили за проїзд.
"Мені подобається сам процес роботи, що молоді багато. Я люблю молодь, і вони до мене дуже добре ставляться. На 5-му (маршруті – ред.) трамваї я їх привчила, що треба працювати і треба заплатити за проїзд. Так само на 3-й трамвай я прийшла і вчу вже. Тому що вони вже знають мене, раптом що – кондуктор не дозволить, скаже, що на роботу треба", – поділилася Поліна.
Водійка трамвая №3 Ірина Крушельницька працює з Поліної Єрмаковою перший рік.
"Враження тільки позитивні. Можу сказати від себе, що вона справжня наша одеська бабуся. Зі всіма людьми знаходить спільну мову дуже легко. Пасажири її просто обожнюють", – зазначила Ірина.
На думку Поліни Єрмакової, головне в її роботі – бути уважною та ввічливою.
"По життю я завжди ось така була. Не було такого, прийшла на роботу без настрою і була ображена. А чого дутися? Хтось мені щось зробив? Я все залишаю вдома, біжу на роботу. Уже звикла дуже і навіть не думала, щоб змінити роботу. У мене один напрям – я працюю, і на мене чекають пасажири", – додала Поліна.
Читайте також
- "Працюю 66 років, це моє життя". Історія 88-річного перукаря з Одеси Івана Штирьова
- "Це як конструктор". Історія майстра з Одещини, який створює скульптури з металобрухту
- Створила власний бренд. Історія 8-річної дизайнерки одягу з Одеси
