Військовослужбовець з Одеської області Олександр Кравець повернувся до України 19 квітня 2025 року в межах обміну полоненими після трьох років перебування в російському полоні. Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з його матір'ю Аллою Кравець, яка розповіла історію сина та умови утримання українських військових у російському полоні.
Про військову службу до полону
Олександр Кравець спочатку проходив строкову військову службу в Бердянську, згодом підписав контракт і перебував на третій лінії АТО. З початком повномасштабного вторгнення його підрозділ був направлений до Маріуполя, де 15 березня 2022 року він потрапив у полон.
Мати військового, Алла Кравець, дізналася про полон сина лише через десять місяців після його зникнення. Вона отримала відео через 16 грудня 2022 року, де Олександр підтверджував своє перебування в полоні.
"Вони пригадували: "Коли ми були в Маріуполі — ходили по трупах. Перші дні було страшно, потім ми вже до цього звикли". Як здалися в полон, його спитали звідки він. Сказав, що з Одеси. Вони (російські військові — ред.) сказали: "Чиє це місто?" Син сказав — українське. Вони його тоді сильно побили", — розповіла мати військовослужбовця.
Умови утримання полонених
За три роки Олександра Кравця утримували у різних місцях на окупованих територіях Донецької області. За словами його матері, чпочатку він був в Оленівці, потім в Донецькому СІЗО, потім в Горлівці та Кіровську.
"Каже, так взагалі погано відносились. У нас там і воші були, і кліщі були. Й хворіли чесоткою, вітрянкою. Ліків ніхто не давав", — розповіла мати Олександра.
За її словами, полонених змушували носити теплі спортивні костюми в будь-яку пору року, а у приміщеннях доводилося спати без одягу:
"Є хлопці, які там ходили, вони не можуть надіти шорти й футболку. Спали голяком. Холодно було, жарко. Їм не дозволяли нічого більше. В останній час видали термобілизну, але не дозволяли її одягати", — переказує слова сина Алла Кравець.
Події в Маріуполі
Олександр розповів матері про трагічні події в Маріуполі та обставини, що призвели до його полону:
"Каже: "Командира нашого ранили в голову. Коли ми його занесли в лікарню, там сказали, що немає чим його спасти, немає вже ліків. Ми були три людини у підвалі. Ми вирішили йти в Азовсталь. Коли ми вийшли, на нас чоловік 80 десь російських йшло. І там, кажуть, тільки два виходи — або здатися в полон або розстріл". Казав, дуже багато цивільних в полоні: жінок, чоловіків. Жінок забирали в полон, дітей відправляли в Росію. Це дуже багато цивільних в полоні".
Психологічні наслідки полону
Після повернення додому мати помітила у військового психологічні зміни та проблеми зі здоров'ям. Жінка зауважила, що син сильно схуд і почав говорити російською мовою. Зокрема, Алла Кравець зазначила проблеми зі сном і нервовий тремор у сина.
"Я в нього запитала, що вони там взагалі робили. Він каже, що в останнім часом нічого не робили, співали. "Хочеш, я тобі 30 пісень проспіваю російською? Ми там повиучували. Ти не вивчиш — ти получаєш". Розповів, що в столову ходили під електрошокерами".
Повернення додому
Обмін полоненими відбувся несподівано для самого Олександра. Його спочатку мали відправити до Новосибірська, про що він дуже переживав.
«Він вночі думав, що тут зробити, щоб посадили в тюрму, щоб не забрали в Росію. А вранці подзвонили й сказали, що їдуть в Україну. Дуже важкий був переліт. Везли в Таганрог літаком, потім в Москву, з Москви вже в Білорусь, і в Білорусі обміняли".
Повернувшись в Україну, Олександр був вражений теплим прийомом та підтримкою, яку отримують звільнені з полону військові:
"Він як дзвонив, сказав: "Мамо, ми тут всі в шоці, що нас тут ждуть". Потім пройшов час, він мені дзвонить і каже: "Мамо, це правда, що про нас, про Маріуполь, зняли кіно?" Я говорю: правда. Він сильно довольний. І зараз приїжджають, всі привозять їм то солодощі, то мильне, брильне. І він, мама, я не розумію, чого нам так багато всі везуть, нас тут все є, нам все дають, нам нічого не треба. Він мені дуже задоволений, що їх ніхто не забув. Нам там такого не говорили".
Для матері повернення сина стало довгоочікуваною подією, хоча вона ще не повністю усвідомила, що її син дійсно повернувся додому.
"Пройшов навіть тиждень, мені ще все одно трохи не віриться. Ще все одно сиджу в різних групах, шукаю, хто куди, куди вивезли. Другий раз себе ловлю на думці, що все одно сидиш, шукаєш, дивишся. Ще все одно трохи не віриться, що він вже вдома".
Зараз Олександр Кравець проходить реабілітацію. Йому присвоєно звання старшого сержанта, він також отримав браслет за оборону Маріуполя, чим, за словами матері, дуже пишається.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
