Приблизно 300 годинників зберігаються у фонді Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Настінні годинники, вуличні, кишенькові, будильники — їхній дизайн та форма змінювалися протягом століть. Працівники музею збирають колекцію донині.
Про це кореспондентам Суспільного розповіла головна зберігачка фондів закладу Лілія Редька.
Зберігач фондової групи Миколаївського обласного краєзнавчого музею Максим Гранченко показує настінні годинники. Каже, більшість з них передали закладу містяни. Цей — найстаріший із тих, що є у фонді.
"Він був зроблений в 1897 році на території сучасної Польщі. Назву відповідно він має німецьку, бо, як ми знаємо, незалежної Польщі тоді не існувало. Трішки виділяється від годинників свого часу, бо, не дивлячись на суворий класичний дизайн, такої округлої форми, а не прямокутної, як зазвичай", — розповів історію годинника Максим Гранченко.
У колекції є і вуличний годинник 60-70-х років 20 століття. Він найбільший у фонді.
"Це найбільший, який в нас є у фондах. Він в діаметрі — понад пів метра. Його підвішували десь на громадських будівлях чи у публічних місцях", — каже зберігач.
В колекції закладу годинники різних періодів — від кінця 19 століття до сучасності.
"Годинники радянського періоду. Вони такої більш класичної форми. Такі кандові, стандартні. А ось годинники дорадянського, дореволюційного періоду навіяні романтизмом. Тобто вони чимось оздоблені: якимись колонами, гарними маятниками", — розповіла головна зберігачка фондів музею Лілія Редька.
За словами Лілії Редьки, на рубежі століть — кінця 19 — початку 20 століття було дуже модно серед жителів міста привозити якісь гарні предмети іноземного виробництва з Європи. Наприклад, кишенькові годинники — їх могли собі дозволити лише заможні люди.
"Це могла бути людина дворянського походження або дуже заможний міщанин. В основному міщани мешкали в Миколаєві та області".
"Якщо треба подивитися котра година — ці крильця ось так розкриваються і ось табло з цифрами", — показує годинник у вигляді жука Лілія Редька.
"Серед годинників для особистого носіння до 1930-х років більшу частину складали годинники кишенькові. Хоча наручні годинники зʼявилися в 19 столітті — аж до 30-х років 20 століття вони не мали популярності", — каже Максим Гранченко.
Згодом на Миколаївщині наручні годинники повністю витіснили кишенькові, адже серійне виробництво останніх майже припинилось.
Пишається музей і своєю колекцією будильників.
"Це початок 20 століття. Отакий будильник. У нього відчиняється кришка. Тут згадується про чоловіка, якого розбудив будильник і жінка йому повинна сказати: "Пора, пора, пора". Отакі дуже гарні ніжки, його можна і поставити на столі і підвісити", — розповідає Лілія Редька.
А також мають у фонді наручний президентський годинник.
"Цей годинник в 2004 році подарував президент майстрині Світлані Леоновій. А вона передала нам, щоб ми предметно могли розповідати відвідувачам про історію", — каже Лілія Редька.
Велику частину колекції складають годинники, які містяни передавали музею свої годинники до повномасштабної війни. З того часу надходжень нових годинників не було.
"Ну зараз приносять, на жаль, більше такі воєнні деталі, якісь фрагменти, уламки Джавелінів, зброї сучасної, тубуси. Можливо, це якось у людей на часі, це болить…".
За словами Лілії Редьки, збереження цих годинників — важлива місія, адже вони допомагають краще зрозуміти той чи інший період історії.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
