Миколаївський обласний краєзнавчий музей отримав рушники кінця ХІХ століття, на яких рукодільниці вишивали характерні для регіону орнаменти, прислів’я, молитви та сюжети. Таким чином майстрині оздоблювали рушники, аби передати побажання, віру й пам’ять. Колекцію закладу передав історик Олександр Хаєцький.
Про це повідомили на сторінці закладу у Facebook.
Музейники розповідають, що такі рушники займали почесне місце в оселях: прикрашали ікони, фотографії, картини, ставали атрибутом обрядів та подарунком на згадку, зокрема тим, хто вирушав у далеку дорогу.
"Вишиті рушники часто несли в собі не лише красу орнаментів, а й мудрість слів. Майстрині, створюючи ці обереги, вплітали в них повчальні написи, молитви та щирі побажання, щоб підсилити їхню захисну силу", — розповіли фахівці.
В музеї кажуть, що окрім рослинних та геометричних візерунків, рушники оздоблювали монограмами, прислів'ями, фрагментами молитов та народними висловами.
"Які ніби оживляють вишивку, розкриваючи задум майстринь", — додали в закладі.
На весільному рушнику можна прочитати молитву: "Святый Божэ святый крепкий святый бесмертный помилуй нас". Або зустріти такі слова, як: "Кого люблю тому дарю" та народне спостереження: "Бог правду видит, да не скоро скажет".
"Кожен рушник цієї колекції — це не просто вишитий виріб, а справжній витвір народного мистецтва, що зберігає пам'ять про минуле нашого краю".
Рушники, які дарували на пам'ять, несли інші послання, наприклад: "На добрую память", "Дарю не теряй люби не забывай", "На чужой сторонке, поклонись воронке".
"Останній напис глибоко символічний, адже на чужині навіть звичайна ворона може нагадати про рідний дім і викликати теплі спогади", — йдеться у повідомленні.
Серед експонатів є сюжетні рушники, на одному з таких слова пісні: "По дорозі жук жук, по дорозі чорний, подивися дівчино, який я моторний". Текст доповнює зображення молоді, що танцює. А рушник з великодніми розвагами прикрашає монограма з двох літер, додали в музеї, розповіли працівники.
Особливості вишивки на Миколаївщині
Регіон має свої характерні ознаки вишивки, до середини XIX століття у вишиванках переважали геометричні орнаменти, які збереглися у ткацтві. Наприклад, геометричні орнаменти побутували в селі Лиса Гора в Первомайському районі.
На початку XX століття на Миколаївщині переважала вишивка хрестиком. Це були рослинні орнаменти — квіти: троянди, гвоздики, фіалки.
Вишивали переважно червоними й чорними нитками. Жіночі та чоловічі вишиванки відрізнялись розміщенням орнаментів.
Нині вишивка продовжує розвиватись, зокрема формується нова, впізнавана, яка бере за основу таврійський розпис. У вишивці збереглася архаїчна символіка, знакова система та характерна кольорова гама — біло-блакитна.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
