Ксенії Куренній зараз 101 рік і вона мешкає у Львові. Жінка була очевидицею Голодомору в Україні 1932-33 років. У той час вона жила на Вінниччині у селі Паріївка. Там в 11 років її й застав голод. Опісля жінка пережила війну та депортацію на примусові роботи до Німеччини.
У День пам’яті жертв Голодоморів в Україні Ксенія Куренна розповіла Суспільному, що вона пам’ятає про той час.
"Щодня в селі було четверо-п’ятеро померлих. Хто ходив до школи, то нам давали такий дрібний кулешик, і ми вижили. Нас у мами було двоє і ми вижили. А хто мав більше діток, то повмирало все. І не було дня, щоб не було вмерлих дітей і дорослих. То був жах", — пригадує Ксенія Куренна.
За місяць жінці виповниться 102 роки, коли ж почався Голодомор, їй було 11 років. Тоді вона жила у селі Паріївка на Вінниччині. І, каже, найгірші спогади у неї про той час – це випадки канібалізму у селі через те, що людям нічого було їсти.
Ксенія Куренна розповідає – її мамі вдалось заховати частину їжі, зокрема, завдяки цьому і виживали.
"Мама десь діставала, якихось круп трошки, десь були сховані, ще з того літа, то трошки круп, і так цілий день ходили голодні. Я як згадаю зараз, то отакі попухлі руки і в мене, і в брата — з голоду", — розповідає очевидиця Голодомору.
Зараз, каже її донька Зінаїда, у мами гірша пам’ять, але у 90-річному віці вона записувала дані про тих, хто загинув у її селі від голоду. Ці записи вони передали до Національної книги пам’яті жертв Голодомору.
"Бували такі місяці, коли я зранку їй даю шматочок хліба, чи що там — ми снідаємо, і вона так дивитись на цей шматочок хліба і каже: "А в Голод було так, а в Голод ми того не мали, той Голодомор….". І почала перераховувати всіх людей поіменно в селі, котрі повмирали. У нас є в зошиті все записано, по всьому селу, вся інформація", — розповідає донька очевидиці Зінаїда Остафійчук.
Жінка пережила окрім Голодомору ще й Другу світову війну та примусові роботи у Німеччині, а тепер і повномасштабне вторгнення Росії. Та все ж найбільшим горем у своєму житті Ксенія вважає саме Голодомор.
"Не дай Бог нікому, ніяким людям пізнати те, що ми пізнали. 32 і 33 років. Як зараз пам’ятаю і не знаю як забути тих років. Щоб більше того ніколи люди не пізнали і не знали", — каже Ксенія Куренна.
Станом на листопад 2024, за даними пресслужби Львівської міської ради, у Львові живе 30 людей, що пережили голод 1930-х років.
