Ветерана АТО Михайла Кравцуна повномасштабне вторгнення застало за кордоном, де він перебував на заробітках. Чоловік відразу повернувся додому до вагітної дружини та попередив рідних, що піде до війська, як тільки прийде повістка.
Про це старший сержант Другої Галицької бригади Нацгвардії Михайло Кравцун розповів в ефірі Українського радіо. Львів.
"Дружина казала, щоб я не повертався. Але я не міг цього зробити. Тож 26 лютого я повернувся в Україну, отримав повістку та пішов у військкомат. Мене відразу мобілізували у Національну гвардію", — каже чоловік.
6 липня у Михайла народилася донька. Він тоді перебував на полігоні та готувався до виїзду у зону бойових дій. Нацгвардійцю вдалося з’їздити у лікарню до дружини та побачити дитину. А вже наступного дня він поїхав на передову.
Про те, як росте донька, військовослужбовець дізнавався з відео та фото дружини, яка для нього фіксувала найважливіші моменти життя дитини. Перші слова донечки слухав по відеозв’язку. А ось ходити вчилися разом: донька робила свої перші кроки, а Михайло ставав на ноги після поранення.
Перше поранення Михайло отримав 16 березня минулого року. Того дня він здав зміну на позиції та пішов виконувати інші завдання, покладені на нього як на старшого на позиції: потрібно було ввімкнути генератор та старлінк та доповісти командуванню про стан речей.
"Поки я йшов до генератора, відбувся приліт і мені поранило ногу осколком. Я підповз до побратимів у бліндаж, вони мене перев’язали. Потім я ще пішов на свою зміну, відстояв чотири години. І не доповів командуванню, що я поранений. Але того дня у нас була ротація з позиції. Я, вже коли сів у авто, вирішив повідомити про поранення. Приїжджаю, а мене відразу забрали в стабілізаційний пункт, потім – в лікарню", — говорить нацгвардієць.
Протягом місяця боєць лікувався у п’яти лікарнях. Після чого повернувся у стрій.
Нещодавно Михайло був поранений вдруге. Це сталося, коли облаштовував разом з побратимами запасні позиції.
"Ця ротація була дуже важкою. Ми втратили багато побратимів. Мене відрядили на КСП батальйону і я за всім спостерігав з дрона. Найважче мені було те, що я розумів, що в цю секунду ти нічим не можеш допомогти своїм побратимам. Для мене це було найгіршим. Коли ти бачиш, що твій найкращий друг лягає і лежить там, а ти нічого не можеш зробити, це було найгіршим", — говорить військовослужбовець.
Попри два поранення Михайло не має наміру звільнятися і хоче продовжувати служити до перемоги.
