Сьогодні, 13 липня, на Львівщині прощаються із сімома військовими — Іваном Трушем, Віктором Комарніцьким, Олександром Шемчуком, Юрієм Пауком, Богданом Пронівом, Андрієм Кухарчуком та Олександром Дибайлом.
Про це повідомили у пресслужбі Львівської ОВА.
Іван Труш мешкав у селі Конюшків Золочівського району.
Був інспектором прикордонної служби першої категорії. Загинув 8 липня 2024 року біля села Шабельне Харківської області у віці 31 року.
Віктор Комарніцький родом з Вінниці. У 1986-1990 роках служив у складі 39 окремої десантно-штурмової бригади в місті Хирів.
Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ долучився до ЗСУ. Спершу служив на Хмельниччині, а згодом — на Харківському напрямку в складі 13 окремого батальйону Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ. Загинув 6 липня 2024 року у віці 56 років.
Олександр Шемчук народився в місті Васильків Київської області. Йому було 43 роки.
Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ повернувся до 12 окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка, в якій служив раніше. За особисту мужність Олександра нагородили, зокрема, орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Загинув 9 липня 2024 року.
Юрій Паук народився в селі Ричагів Львівської області.
На початку повномасштабного вторгнення РФ долучився до ЗСУ. Воював у складі 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України на Донеччині. Загинув 11 липня 2024 року у віці 44 років.
Богдан Пронів жив у селі Підберізці Львівського району.
Вступив до ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув у березні 2022 року під час боїв на Луганщині, відтоді вважався зниклим безвісти.
Андрій Кухарчук народився в Стрию, жив у селі Загірне. Йому було 35 років.
Був заступником командира бойової машини й навідником-оператором штурмового батальйону військової частини А4010. У 2024 році Андрія нагородили почесною відзнакою "За заслуги у важких боях". Загинув 10 липня 2024 року біля Іванівського на Донеччині.
Олександр Дибайло мешкав у місті Радехів. Йому був 21 рік.
Був командиром механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону й лейтенантом. Загинув 10 липня 2024 року на Донеччині.
