Журнал "Український вісник" — підпільний самвидав, який почали друкувати й розповсюджувати 55 років тому. Його друкували у Львові, видавали в Америці й згодом читали в ефірі "Радіо Свобода".
Народний депутат України перших шести скликань Ярослав Кендзьор та редактор "Українського вісника" Михайло Косів розповіли про журнал "Суспільному".
"Український вісник" був основним засобом друкованої форми відстоювання української самобутності, української незалежності. Хоч ми там не ставили прямо питання про розвал Совєтського Союзу, але ці матеріали, які ми друкували, ішли абсолютно в розріз із тим, що пропагувалося офіційно з Москви партійними ідеологами", — розказує Михайло Косів.
"Український Вісник" виходив у Львові та Києві. Видавцем і головним редактором був В'ячеслав Чорновіл, розповідає Михайло Косів:
"Було навколо нього дуже обмежене коло людей, які брали безпосередню участь у виданні цього вісника. Насамперед це його дружина Атена Пашко, яка займалася організаційними питаннями, збереженням матеріалів, передачею матеріалів і так далі. Це його сестра Валентина Максимівна Чорновіл і її чоловік Микола Плохотнюк, які займалися збором матеріалів, які курсували, зрештою, під назвою "Самвидав". Тобто, ті, які нелегально поширювалися в суспільстві".
За словами редактора, народний депутат України перших шести скликань Ярослав Кендзьор таємно передавав журнал за кордон. Видання перекладали різними мовами, зокрема англійською та французькою.
"Я перефотографував на мікроплівку. Це була наймарудніша, найскладніша робота, бо не було спеціальних пристроїв. Кілька разів треба було переробляти, щоб нормально потім на фотографії, тобто видрукувати його, щоб воно читабельне було. Але мікроплівку легко було заховати й передати. Перші два вісники я передавав через головного редактора журналу "Дукля", — каже Ярослав Кендзьор.
Публікації журналу, за словами Ярослава Кендзьора, звучали в ефірі "Радіо Свобода". У журналі друкувалися літературні та публіцистичні твори, авторами яких були, зокрема, Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Світличний та Іван Дзюба. У березні 1972 року надрукували останній шостий випуск журналу.
"Ще дуже важливий урок "Українського вісника" — "Український вісник", я б це особливо підкреслив, це доказ того, наскільки могутньою зброєю є слово, чесне слово, і яка точна ця зброя", — розповідає Ярослав Кендзьор.
