Львів’янка Наталія два роки чекає сина-азовця з полону. Востаннє Наталія отримувала звістку від Андрія у травні 2022 року, під час виходу захисників Маріуполя з "Азовсталі". Зараз її сину 29 років.
Більше Наталія розповіла Суспільному.
Андрій вступив до "Азову" за чотири роки перед повномасштабним вторгненням. В лютому 2022 року він перебував у Маріуполі й захищав місто впродовж майже 90 днів. Після виходу чоловік разом із побратимами опинився в полоні.
"Коли він виходив у полон, написав SMS-ку, що він всіх любить і щоб це передали родичам, хресній мамі, тітці, що він всіх любить і вони виходять в полон. Коли я читала тут SMS-ку, читаєш і відчуваєш як прощання дитини… Це такий жах, це останнє, що він написав", — каже Наталія.
Жінка розповідає, що її син — патріот, "львівський азовець", який дуже любить рідне місто. Про те, що готується стати військовим, Андрій не розповідав. У 2018 він сказав, що їде в гори, а сам у той час вступив до "Азову".
"В мене був дуже великий шок, тому що я розуміла, що моя дитина в перших рядах і це все небезпека для нього. Це було важко переживати. Дзвонить – "Я їду в Маріуполь". Як? Ми карти взяли дивитись в інтернеті, бо ми далекі від того були, що таке "Азов". Ми робили ремонт у його кімнаті й знайшли таку цілу папку – і там різне про Шухевича, про Коновальця. Це свідомий його був вибір", — розповідає львів'янка.
Востаннє Наталія бачила сина у лютому 2022 року, після чого він поїхав у Маріуполь. Спершу вони зідзвонювались, потім Андрій лише писав повідомлення з оточеного міста:
"Потім вже писав він SMS-ки, не хотів, певно, щоб по голосу, знаєте, як кожна мама відчуває, яка інтонація в дитини. Так і розумієш, що в дитини не так все добре, як говорить".
Останнє повідомлення Андрій надіслав мамі під час виходу в полон наприкінці травня 2022 року.
"Знаю те, що в Оленівку їх всіх вивезли, а потім, в кінці вересня 2022, їх розвезли з Оленівки, бо там зимою умови були не придатні. То він в Росії. Останні відомості – кінець грудня 2022 року, де він. Це від побратима, якого було звільнено. І то – він його не бачив, просто по голосу чув, бо добре його знав і сказав, що то він був", — розказує Наталія.
Відтоді жінка не чула нічого про сина.
"Я можу навіть деколи вночі – буджуся і можу подумки говорити з ним. Давати якісь там настанови йому. Не знаю наскільки це…. Але в мене так є і це дає сили. Чекаємо, віримо, що всі повернуться додому", — каже львів'янка.
