"Віднаходити силу". Як за два роки змінились звернення українців до психологів

"Віднаходити силу". Як за два роки змінились звернення українців до психологів

"Віднаходити силу". Як за два роки змінились звернення українців до психологів
Мобільний центр психологічної допомоги у Стрийському парку, Львів, серпень 2022 року. Фото: Суспільне Львів

Відколи почалась повномасштабна війна над відновленням ментального здоров’я українців, які постраждали через російську агресію, працюють психологи Мальтійської служби допомоги. Вони допомагають не лише ВПО у прихистках, а й львів’янам на місцях вибухів, у госпіталях, реабілітаційних центрах та освітніх закладах.

Як за цей час змінились тенденції надання психологічної допомоги і з якими запитами тепер звертаються частіше, Суспільному розповіли фахівці Центру психологічного супроводу та підтримки Мальтійської служби допомоги.

"Допомагаємо віднаходити силу попри безсилля"

Якщо на початку повномасштабної війни найбільшим викликом для фахівців було надати допомогу внутрішньо переміщеним особам, людям, які втратили свої домівки та були змушені втікати від війни, то зараз, як зазначила психологиня Мальтійської служби допомоги Олена Романова, акцент надання психологічної допомоги дещо змістився. Все актуальнішими стають проблеми втрат, горювання, болю за те, що родичі довго перебувають на війні.

"Люди не знали, як їм далі жити, як на все реагувати і як справлятись, відтак ми мали спільно знаходити можливості адаптації, шукати для них роботу на новому місці", – згадує психологиня Олена Романова.

Згодом допомога знадобилась для підтримання віри, духу, пошуку балансу. Чимало людей кинулись допомагати, волонтерили, мчали на великих швидкостях, при тому забували дихати й турбуватись про відновлення власного ресурсу.

"Працювали над тим, щоб допомогти віднаходити силу у власному безсиллі, всупереч надскладному виклику", – коментує фахівчиня.

Крім ВПО, які надалі переживають біль від втрати помешкань, живуть надіями відновити попереднє життя або навпаки переживають, чи вдасться їм побачити мирну країну і ще хоч раз свій дім, чимало запитів надходить і від самих львів’ян. Кількість звернень до психологів залежить від ситуації в місті та країні.

"Наприклад, коли є ворожі атаки та прильоти по Львову, запитів відразу стає більше. Ми, як група кризового швидкого реагування, виїжджаємо на місця, як от на Стрийську, Сихів, Наукову, та надаємо допомогу безпосередньо там. Найгостріше людей турбує, як усе це пережити та перестати тривожитись. Також не маючи точки опори й безпеки, люди бояться, щоб це знову не повторилось", – каже Олена Романова.

За словами співрозмовниці, українці здатні пристосовуватися до реальності, але забувають, що це полегшення тимчасове. "Інколи виглядає так, ніби людей нічого не турбує, не болить, але після того, як вдається трохи відпочити від тривог, відіспатись від безсонних ночей приходить усвідомлення, що війна ніде не поділась", – додає вона.

Змінились за два роки повномасштабної війни й запити щодо надання психологічної допомоги. Депресії, втрати близьких на війні, апатія, неможливість планувати, емоційне виснаження та невизначеність – саме з цим найчастіше звертаються до фахівців. Страхи тих, хто втратив близьких на війні, пов’язані з тим, що вони тепер залишились наодинці, стосунки зруйнувались і довіри до життя не має. Молоді, особливо з-поміж ВПО, складно адаптуватись на новому місці, де інші традиції й менталітет.

Щодня важкі випробування: як їх пережити

Відстоювати кордони своєї сім’ї варто, так само як захисники відстоюють кордони нашої країни, переконана психологиня Мальтійської служби Тереза Гевко. У роботі з парами вона завжди наголошує на сімейних цінностях, зокрема, що зараз їхні стосунки змінюються в сторону зростання: разом уже багато пройдено, а отже багато ще під силу пройти.

Важливу роль відіграє психоосвіта, особливо у сім’ях, куди повертаються ветерани. "Я вважаю за необхідне розповісти парам, що це за симптоми, з якими їм доведеться зіткнутися. Чому саме так людина себе поводить, повернувшись з війни? Що це означає для них? Скільки це буде тривати? І донесення та роз’яснення цієї інформації часто зупиняє молодих людей від необдуманих рішень", – пояснює Тереза Гевко.

За словами психологині, також важливо відпрацювати шлях горювання із вдовами. Одні виражають свій біль плачем, другі – не плачуть, але це не означає, що вони відчувають втрату менше.

"Для мене тендітні українки – це завжди продовження їхньої сім’ї. Вони демонструють неймовірну стійкість і вірність своїй парі, перетворюючись на осередок мужності сили для інших", – каже психологиня.

"В Україні не залишилося дітей, які не постраждали від війни"

Чимало викликів сьогодні надходить від дітей. Йдеться не лише про тих, хто з-поміж ВПО і їм важко адаптуватись у новому середовищі, а й школярів, чиї батьки перебувають на війні або ж загинули.

"Майже щодня лунає повітряна тривога, учні припиняють навчання і проводять години у бомбосховищах. Хтось справляється зі своїми емоціями, а в когось виникають тривожні стани. На жаль, не залишилося дітей, які не постраждали від війни. І ця тема стає зараз все гострішою та актуальнішою", – пояснює керівниця Центру психологічного супроводу та підтримки Мальтійської служби допомоги Христина Галущак.

Щоб допомогти їм, фахівці Центру працюють у закладах освіти.

"У роботі з дітьми, зокрема у школах, ми проводимо психоедукацію і навчаємо школярів регулювати стрес. Пояснюємо, що мати тривогу, пригнічений настрій або якісь незвичні зміни в емоціях – не є патологічними, цього не треба відштовхувати. Радше, є тим, до чого потрібно ставитись з турботою і на що потрібно звертати увагу", – розповідає психологиня Олена Романова.

Крім того, за спостереженням психологині, дуже часто після ударів по місту діти бояться лягати спати. Щоб полегшити їхній стан та зняти напругу, батькам варто спочатку самим стабілізуватись, відновити сили і ресурси, а вже потім, за інерцією, це зроблять діти.

"Якщо дорослі показують свій страх, то боятимуться і діти. Зменшити напругу допоможуть обійми, сімейні звички чи ритуали. Наприклад, разом пийте какао, купіть морозиво, пограйте гру, дайте дитині більше любові, уваги, радості, тоді все налагодиться", – додала психологиня.

Загалом, дієвою у допомозі є концепція "якісного дотику", коли йдеться не про тривалість, а якість психологічної підтримки людей, які постраждали від війни. І сьогодні такий підхід є основою роботи Центру психологічного супроводу та підтримки Мальтійської служби допомоги.

"Ми не знаємо скільки часу буде тривати війна. Але наш обов'язок відновити психічне здоров'я та дбати про психологічний добробут. Ми маємо усвідомлено включати мозок і відновлюватися. Якісний відпочинок, хобі, спілкування, допомога іншим – займатися тим, щоб знову і знову йти далі до праці та перемоги", – зазначила психологиня Тереза Гевко.

На початок