Новий рік часто сприймають як початок "з чистого листа", що створює додатковий тиск. Психотерапевтка радить ставити реалістичні цілі та дозволяти собі маленькі кроки, аби зберегти ресурсний стан і людяність.
Більше про підготовку до Нового року та поради львівської психотерапевтки Катерини Томової — у матеріалі Суспільного.
Наприкінці року люди часто підбивають підсумки та складають плани. За словами психотерапевтки Катерини Томової, підбивати підсумки варто за умови, якщо це не перетворюється на самокартання.
Катерина Томова працює в адлеріанському підході, де основна увага приділяється значущості та приналежності. За її словами, у цьому підході вважають, що людина не повинна доводити свою цінність.
Психотерапевтка каже, що підбивати підсумки та планувати рік – корисна практика. Дехто фіксує свої досягнення, щоб відчути опору, а для інших достатньо чесно оцінити власні можливості, і цього достатньо. Головне, щоб підсумки не створювали тиск чи почуття провини, а список не перетворювався на перелік того, що "не вдалося".
Не лише події, а те, як ми прожили рік
Аналізуючи рік, психологиня радить дивитися ширше: не лише на досягнення та поразки, а й на внутрішній стан, у якому людина перебувала. Можна запитати себе: що було найважчим, що вдалося витримати, де була напруга та втома, а де полегшення, де перебували на межі, а де могли зупинитися та прислухатися до себе.
"Часто саме ці моменти говорять про реальний обсяг зробленого значно більше, ніж формальні результати", – розповідає Катерина Томова.
За її словами, багато людей наприкінці року відчувають, що зробили недостатньо, хоча з урахуванням обставин це не відповідає дійсності. Таке відчуття часто виникає не через реальні результати, а через завищені внутрішні очікування або порівняння себе з уявним ідеалом.
У такі моменти важливо повертатися до реальності свого життя – із його втомою, страхами, втратами та постійною напругою. Варто дозволяти собі визнати: сил було стільки, скільки було, і це не означає поразки.
Новий рік і пастка великих очікувань
Новий рік часто має символічне значення – як завершення і початок водночас. Це створює ілюзію, що з певної дати життя почнеться "з чистого листка", а все, що раніше не вдалося, обов’язково реалізується. Особливо у складні періоди хочеться вірити, що існує дата, після якої стане легше. Проте життя не завжди йде за календарем, і це нормально.
"Щоб очікування не перетворилися на додатковий тиск і розчарування, варто чесно запитати себе: чиї це очікування – мої чи нав’язані ззовні? Часто тиск виникає тоді, коли ми намагаємося відповідати уявленням про "правильний початок року", незважаючи на власний стан. Життя не починається з першого січня, і не всі відповіді мають з’явитися одразу. Іноді достатньо просто залишити простір, щоб рік розгортався поступово", — говорить вона.
Плани, цілі і право на маленькі кроки
Ставити цілі на новий рік корисно, але лише за умови внутрішньої готовності. Не обов’язково формулювати великі плани на весь рік, іноді достатньо орієнтирів на місяць або на найближчий період.
"Цілі – це добре, коли вони про життя, а не про ідеальний образ себе", – зазначає психологиня.
Зараз, у період війни, ми живемо в умовах невизначеності, тому варто робити маленькі кроки замість великих стратегій. Короткострокові цілі часто дають більше відчуття опори, ніж далекі плани, які важко реалізувати.
"Якщо немає ні натхнення, ні бажання щось планувати – це теж нормальний і природний стан. Відсутність планів часто є не ознакою "проблеми", а сигналом виснаження. У такому випадку психіка закономірно зменшує горизонти планування", – додає Катерина Томова.
Психологиня переконана, що іноді найкраще – дозволити собі певний час жити без планів, поступово повертаючись до себе та власних відчуттів.
Як розпізнати виснаження
Виснаження зазвичай проявляється в тілі та емоціях: постійна втома, відсутність бажання щось робити, знижена чутливість або, навпаки, підвищена дратівливість. Якщо навіть після відпочинку немає відчуття відновлення, а більшість днів проходять у режимі "дотягнути" чи "вижити" – це важливий сигнал.
Ресурсний стан – це не про постійну радість або надмірну енергію. Він означає здатність прислухатися до себе, робити вибір, не перебуваючи постійно на межі.
Відпочинок без провини і "несвяткові" свята
Під час війни почуття провини за відпочинок є поширеним. Воно часто виникає через внутрішній конфлікт між "мені важко" і "комусь зараз ще важче" та іноді підсилюється думкою "що скажуть люди". У таких випадках, за словами психологині, важливо розрізняти співпереживання, співчуття та самознищення.
"Дозволити собі відпочити – це не означає закривати очі на війну чи біль. Це означає дати собі шанс не зламатися", – коментує Катерина Томова.
Живучи в постійній напрузі без пауз, почуття провини може посилювати виснаження. Іноді єдине, що допомагає людині залишатися "живою" всередині, – це відчувати турботу про себе.
Так само і зі святами. Якщо немає бажання радіти, це не робить людину черствою або "неправильною". Це може бути проявом втоми, внутрішніх переживань чи болю.
Свята можуть показувати контраст між тим як "має бути" і реальною ситуацією. У такі моменти важливо дозволити собі переживати ці дні у власному темпі, без примусу до радості. Іноді тиша, спокій і мінімум очікувань є більш ресурсними, ніж штучна радість.
Не варто доводити свою цінність, важливіше – зберігати людяність
"Ми не зобов’язані ставати "кращою версією себе", щоб мати право бути. Ми вже достатні просто тому, що живемо", – зазначає психотерапевтка Катерина Томова.
За її словами, сенс життя полягає не в пафосних досягненнях, а в простих речах: стосунках, підтримці, теплих зустрічах і співчутті. Справжнє щасливе життя не про ідеальність, а про те, як ми зберігаємо в собі людяність попри все.
"Ми не здобуваємо право бути за рахунок сили, успіхів чи постійної стійкості. Ми вже достатні. У новому році кожному бажаю не лише миру і повернення додому, а й уміння залишатися живими всередині – зберігати ніжність, здатність відчувати та людяність. Іноді важливим є не стати кращою версією себе, а просто дозволити собі бути: зі своєю втомою, вразливістю, страхами і пошуками, але точно не варто порівнювати свій шлях із чужими дорогами. Не завжди можна бути сильними, але завжди можна бути уважними до себе та інших. Відтак, починати рік зі списку досягнень потрібно далеко не всім. Інколи найважливішими є базова турбота про себе: сон, спокій, межі", — додала психотерапевтка.
За словами Катерини Томової, не варто влаштовувати собі іспит першого січня. Важливіше обирати життя таким, яким воно є – з надією, але з правом на слабкість. Справжнє щасливе життя не про ідеальність, а про те, як ми зберігаємо в собі людяність попри все. І це значно здоровіший шлях.
Читайте і дивіться Суспільне Львів на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | YouTube | Facebook | TikTok | WhatsApp
