Кулеметник 95 ДШБ Євгеній Шваб, який отримав важкі поранення та втратив ногу на війні, на милицях здійснив перший символічний удар у матчі "Шахтар"-"Львів". Наступного дня чоловікові встановили протез. Історією захисника поділилися у Першому ТМО Львова.
28-річний поліцейський з Житомирщини Євгеній Шваб зголосився захищати Україну та добровільно пішов у військкомат. Чоловік каже, має 6-річного сина і не хотів передавати йому та іншим дітям війну в спадок.
"Мотиватор — мій син. Тому, що я розумів, що якщо не підемо ми захищати країну, то через 10-20 років можуть це робити наші сини. Якщо агресор не припинить зараз свої дії, це буде продовжуватися і надалі. Це найголовніше було, тому я пішов туди", — каже захисник.
Перед тим як поїхати на Схід, чоловік з побратимами пройшов навчання у Великобританії. Після цього вирушив на Луганщину. В грудні 2022 року під час масованого обстрілу українських позицій Євгеній отримав важкі поранення. У результаті втратив ногу.
"20 грудня я відпочивав у своєму бліндажі після завдання і в цей момент почався обстріл з танку. Два постріли були поряд, а третій потрапив в окоп, там, де я був. Осколки потрапили в ногу, спину. Врятував мене бронежилет. Я тоді не розумів, що відбувається, свистіло в вухах, я почав кликати побратимів. Наклали турнікет і потім чекали, щоб закінчився обстріл, бо не могли вийти. Це для мене була вічність", — розповідає військовий.
Через годину побратимам вдалося евакуювати Євгенія Шваба. Перший місяць після поранення, каже, пам'ятає погано. Приходив до тями зрідка, після чергових операцій. У реабілітаційний центр "Незламні" захисника привезли у важкому стані. Більше місяця його виходжували спеціалісти реанімації. М'язи чоловіка атрофувалися настільки, що йому було важко рухати руками. Завдяки реабілітації стан військового покращився, тож його почали готувати до протезування.
У цей час Євгенія запросили на матч його улюбленої футбольної команди "Шахтар", яка грала з ФК "Львів". Захисник вийшов на милицях на головну спортивну арену Львова та зробив перший символічний удар. А після поєдинку зустрівся із гравцями. Наступного дня після футболу захиснику встановили протез.
"У таких випадках, як у Євгенія, це один з найскладніших видів протезування. Бо дуже висока ампутація і фактично немає кінцівки, на яку має кріпитися протез. А, отже, контролювати елементи штучної ноги можна лише рухами тазу. Це означає, що потрібно задіювати значно більшу кількість м’язів, ніж в інших випадках", — зазначають у лікарні.
Зараз Євгеній тренується та вчиться керувати протезом. А також спілкується з побратимами та з 6-річним сином.
"Була б можливість повернутися на фронт, я був би дуже щасливий. Там всі стомлені, потребують допомоги, заміни. Мене мучить, що я нічого не можу зробити. Морально я з ними. Проте з мене користі вже там немає, хлопцям і так тяжко. На мене чекає син. Він дуже переживає. Дзвонить щодня, спілкуємось. Запитання, яке він мені ставить: "Коли вилікуєшся, не підеш воювати?" Кажу: "Зайчик, вже ні, не можу", — додає захисник.
Реабілітація військового триває.
