Передаються з покоління в покоління. Якими є традиції та звичаї Великодня

Передаються з покоління в покоління. Якими є традиції та звичаї Великодня

Передаються з покоління в покоління. Якими є традиції та звичаї Великодня
. Фото: УНІАН

16 квітня православні християни святкують Великдень. Про походження цього свята, головні звичаї Великодня та чому першим за столом вся родина має з’їсти частинку свяченого яйця Суспільному розповів доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Микола Бандрівський.

Назва Великдень прийшла до нас з язичництва і раніше пов’язувалась з пробудженням природи, початком засівання. Слово "Великдень" – великий день, що означає прихід весни, сонця, відродження природи. Отже, в першооснові – це святкування воскресіння землі та природи до нового життя. У біблійному розумінні – це перехід від смерті до життя, звільнення від тягаря гріхів, перехід людини з рабства гріха, зла до свободи, любові, добра.

Дата Великодня щороку змінюється, але обчислюється завжди за одним правилом: це неділя після першого повного місяця, який настав після дня весняного рівнодення. Згідно з біблійськими писаннями, саме в цей день Ісус Христос воскрес після страти.

За словами доктора історичних наук та науковця Миколи Бандрівського, у традиціях української церкви Великдень є дуже великим святом, можливо, навіть більш значимим, ніж Різдво. Недаремно піст напередодні свята називають Великим.

"Упродовж усього Великоднього посту кожен готувався до зустрічі із Христом. Великдень мав бути чистим у всіх розуміннях – і у думках, і у побуті: господині намагались прибрати помешкання, навести порядок у всіх куточках, навіть тих, до яких раніше не доходили руки. Одночасно кожен намагався у ці дні посту знайти час на роздуми над тим, що не так роблю, чим кого образив, що заважає мені вести більш благочестиве життя і, глибоко жалуючи за вчинене, піти до святої сповіді. Бо наша галицька традиція така, що кожен член родини перед Великоднем мав піти до сповіді, щоб опісля з чистим серцем, душею та сумлінням зустріти Воскресіння Господнє", – каже Микола Бандрівський.

Неодмінним атрибутом у великодньому кошичку, крім пасок, були й писанки, які розмальовували візерунками та орнаментами. Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна і стало символом життя та народження, оскільки в ньому закладено життя як таке. На яйцях нотували всі символи, що були важливими для людей у різні періоди, які вважалися оберегами: сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, землю тощо.

Обов’язково на Великдень треба було йти до церкви. Як зазначив історик та науковець, ще з давніх часів у Галичині було заведено, що Служба Божа зазвичай починалась опівночі і тривала близько двох з половиною або трьох годин. Тож додому віряни повертались аж над ранок. Далі на родину чекала велика трапеза, взаємне побажання щастя і здоров’я всій родині.

За столом, як каже чоловік, спершу кожен мав з’їсти частинку свяченого яйця, яке приносили в кошику з освяченими продуктами, які були прикриті вишиваним рушником з написом "Христос Воскрес!". Причому, принесене яйце чи яйця, якщо велика родина, ділили на стільки частин, скільки членів сім’ї. Тож першою їжею за столом був шматочок освяченого яйця.

"Варто пам’ятати, що це – частинка нашої християнської обрядовості. Приймаючи освячене яйце, ми тим самим долучаємося до великого таїнства і символіки Христового Воскресіння", – каже співрозмовник.

За його словами, усім нам варто пам’ятати, що суть Великодня далеко не у зібранні кошика з паскою чи в його освяченні у церкві.

"Готуватись до світлого свята Воскресіння потрібно вже від першого дня Посту, щоб за 40 днів людина себе внутрішньо приготувала, очистила свою душу від усього некорисного, а головне – співпереживала тим Страстям Христовим, які наш Спаситель витерпів, щоби дати шанс кожному з нас врятувати свою душу. А сам Великдень – це радісний фінал тієї преважливої події, на яку ми всі з нетерпінням очікуємо – Воскресіння Христове", – додає Микола Бандрівський.

Оскільки Великдень символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, зустрічати цей день потрібно зі світлими помислами, чистим не тільки фізично, а й духовно. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи варто пробачити й забути.

Опісля гостини, пообіді, розповідає етнолог, уся родина йшла до церкви водити гаївки. Участь в гаївках брала здебільшого молодь, хоч долучались й старші люди.

У великодньому циклі свят є також велика кількість великодніх ігор. Деякі – були суто розважальними, інші – демонстрували чоловічу силу та витримку, а більшість ігор мали характер залицяння.

У перший понеділок після Великодня у Західній Україні існує звичай обливання водою. Найчастіше в обливаннях брала участь молодь – хлопці та дівчата. З одного боку, обливання символізувало весняне очищення, з іншого – люди вірили, що вода додасть їм сил та здоров’я.

Закінчуються великодні святкування відвідуванням могил родичів. Вважається, що на Великдень Бог відкриває рай і пекло, щоб душі померлих предків відвідали рідних, і весь Великодній тиждень вони перебувають на землі поруч із живими.

Читайте також

Великдень: СБУ закликала українців не відвідувати масових зібрань

На Великдень на Львівщині тривалість комендантської години не зміниться

На початок