17-річний Павло з Донеччини підірвався на міні, яка була замаскована під пляшку. Унаслідок цього він ледь не втратив кисть, отримав травму стегна та забій легені. Після того, як юнаку надали допомогу в Краматорську та Дніпрі, його доправили евакуаційним потягом до Львова. Тут він проходить лікування та реабілітацію. Про це повідомили у медзакладі.
У розпал війни 17-річний Павло залишився сам. Батька мобілізували до армії. А маму з братом, які опинилися в окупації, проти волі вивезли до РФ.
"Сім'я в Росії, їх — маму з братом вивезли проти волі. Вони тоді були в Куп'янську Харківської області, в подруги маминої. Вона хвора і мама за нею доглядала. Все так швидко почалось. Туди росіяни зайшли і почали людей вивозити в Росію. Їх теж. Повернутися звідти дуже тяжко. В Україні залишився лише батько, але він на війні, з ним немає зв'язку", — каже Павло.
Тим часом рідне село юнака обстрілювали росіяни. Одна з ракет знищила його будинок.
"Я поїхав з села, коли в город прилетіла ракета. Тоді дах будинку знесло. Моє село — розбите. В мене немає дому тепер. Вулиці також немає, там будинки всі зруйновані. Школу знищили, де я вчився", — каже юнак.
Коли залишав домівку, віддав українським захисникам свійських тварин, аби їм було що їсти.
"В мене господарство велике було. Щоранку о 5:00 вставав. В мене корова, гуси, качки, кури, кролі були і це все треба було нагодувати. Коли військові наші там були, які мене евакуювали, сказав — можете забирати. Також показував їм територію, об'їзди, дороги польові", — каже Павло.
Юнак пішов жити у Святогірську Лавру. Разом з ним були його друзі з сусідніх сіл, які також ховалися в храмі від обстрілів. Товариші допомагали цивільним та українським військовим. Одного дня Павло побачив пляшку, яка лежала на землі, і вирішив викинути її у смітник. Тоді трапився вибух.
"Це було 19 травня. Я був в місті Святогірськ і ми з друзями пішли в сусіднє село допомагати старшим людям евакуюватись, бо там сильні обстріли були. Коли ми повертались, я був останній в групі, сів відпочити і під рукою була пляшка якась. Я її хотів викинути, а вона підірвалась в руці. Мене оглушило, потемніло в очах. Я дивлюсь на руку — долоня розірвана, в нозі — дірка. Я ще метрів 50 прошкандибав і почав кликати людей", — каже хлопець.
Першу допомогу йому надали друзі. Вони наклали джгути на руку, адже через поранення Павло стрімко втрачав кров. Після того його доправили у воєнний госпіталь. Згодом — лікарні у Краматорську та Дніпрі. Врешті потягом юнака евакуювали до Львова.
"Павло до нас був госпіталізований 30 травня, через 11 днів після того, як отримав травму. Він поступив з важким сепсисом, забоєм лівої легені, мінно-вибуховою травмою та масивною травмою правого стегна. Найбільша травма прийшлась на кисть, оскільки він рукою підняв вибуховий предмет і ця вибухівка здетонувала. Так він отримав важкі рани кисті і передпліччя з розривом артерії, передпліччя, з масивними дефектами м'яких тканин, шкіри. Наразі функція кисті обмежена. З хлопцем працюють реабілітологи", — каже дитячий хірург Дмитро Грицак.
Завдяки заняттям Павло вже може сам застібати ґудзики та частково розгинати пальці. За прогнозами лікарів, реабілітація буде тривалою, втім він зможе відновити функції руки. Коли одужає, хлопець мріє повернутися на Донеччину та стати військовим:
"Хочеться, щоб все закінчилось, щоб був мир. Хочу повернутися на Донеччину. Це мій край, а Донбас — це Україна. Також я хочу бути військовим. Країну захищати. Чого росіян боятися?"
Читайте також: Ракетний удар по Вінниці: 7-річного львів'янина відправили на лікування за кордон
