Півтора місяця про сина жодної звістки. 26-річний львів'янин Святослав Сірий — азовець. Він захищав так званий останній бастіон Маріуполя, був поранений у ноги, а нині — у російському полоні разом з побратимами. Суспільне поспілкувалося із сестрою та батьком Святослава Сірого.
Родичі розповіли, що востаннє збиралися разом у грудні 2021 року, на Миколая. Тоді Святослав Сірий, боєць полку "Азов", бачився з ріднею востаннє. А говорили з Святославом востаннє на початку травня.

Повномасштабний наступ Росії на Україну Святослава застав на базі в Маріуполі, розповідає батько хлопця Олесь. Чоловік згадує, як 2 роки тому вони разом обирали місце військової служби. Каже, доєднатися до "Азову" — було їхнім спільним рішенням.
"Можна було після навчання піти в армію, десь тут ближче. Як він жартував: помалювати в якійсь частині траву рік чи півтора. Приїжджати собі додому, бути у Львові на вихідних. Але ми прийняли рішення, спрямоване на перспективу, щоб бути підготовленим, щоб бути воїном", — каже батько Святослава.
З березня з сином лише листувалися. Святослав розповів, що має поранення ніг та переведений у шпиталь. Обмовився про своє життя: те, що сплять по 2-3 людини на ліжку, про велику кількість поранених азовців та те, до чого не може звикнути.

"Він зізнався, каже: "До того ми звикли, то можна терпіти, але голод — ти собі не уявляєш, яка то страшна річ, коли днем за днем, днем за днем і надії майже немає", — каже батько азовця Олесь Сірий.
Святослав закінчив факультет філософії відділення психології. Хоча за фахом так і не працював, ці знання точно використовує зараз, впевнений батько хлопця.
"Важко було розуміти те, через які випробування він пройшов, заради тієї ідеї, бувши в такому молодому віці. Але з іншого боку — так, він моя гордість", — каже Олесь Сірий.

Про свідомість військового шляху брата, каже і сестра Дзвенислава:
"Батьки нас ставили на такий шлях, що ми розуміли всю нашу історію і, що певно нам цю багатолітню війну закінчувати, як би то дивно не звучало. Святослав, коли пішов в "Азов", казав, що готовий воювати. Відповідно — мусить бути якесь логічне завершення".
З перших днів повномасштабного вторгнення вона волонтерить. Та невпинно перевіряє свій месенджер. Каже, востаннє листувалися з братом 5 травня. Від ранку 6 з ним зв’язку вже не було.
"Деколи, коли нападає "журбинка", то я пишу йому якісь короткі повідомлення. Потім за ту сентиментальність він напевно буде сміятися. Бо він такий, скептично ставиться до таких речей, але в принципі, думаю, він зрозуміє", — додає сестра.

Двічі Дзвенислава робила у Львові акції, на підтримку захисників "Азовсталі". Найближчим часом вони мають пройти на головних площах країн Європи. Родина чекає Святослава вдома якнайшвидше. До кінця літа у Святослава та нареченої Мар’яни має відбутися весілля.
Авторка: Анастасія Поя