Три піаністки з Харкова Анна Сагалова, Ніна Влащенко та Дарія переїхали до Львова понад місяць тому. Історіями про музику, війну та розлуку з домом музикантки поділились з Суспільним.
Мала впевненість, що буду на сцені
Анна Сагалова — заслужена артистка України. Піаністка каже, мріяла пов'язати життя з музикою ще з дитинства.
"Мій дідусь — дуже відомий піаніст. Він був другом Генріха НейгаузаГенріх Нейгауз — радянський піаніст, педагог та публіцист німецького походження і одним з лауреатів конкурсу Шопена разом з ШостаковичемДмитро Шостакович — радянський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття. З 5 років це була моя мрія і я мала впевненість, що буду на сцені. Найбільше мені в цьому подобається те, що в мене немає вільного часу, що в мене безліч роботи, обов'язків, що завжди щось трапляється і що ти потрібен", — каже піаністка.
Піаністка Дарія — своє прізвище дівчина не називає — каже, до музичної школи вступила легко, адже має хороший слух з дитинства.
"Я заспівала і про мене кажуть: "Так в неї абсолютний слух, чому вона досі не в нас". І якось я так швиденько склала іспити і вступила до музичної школи. Коли не було війни, в мене були концерти, ми виступали. Мені дуже подобалось виступати на сцені, хоч було страшно і лячно", — каже Дарія.
Професорка Харківської консерваторії Ніна Влащенко каже, мала унікальних педагогів. Зараз — сама навчає юних музикантів
"У 1954 році приїхала до Харкова і відтоді усе моє життя пов'язане з цим містом. Я вступила в консерваторію до Регіни Горовіц, в мене було чотири унікальних педагоги. Кожен мав якусь своєрідність, якусь цікаву методику. Вони були різні, але з'єднались в мені. Я пишаюсь своїми викладачами і своєю освітою. Тому я дуже люблю викладати, я багато знаю і хочу це передати", — каже Ніна Влащенко.
Ніщо не віщувало війни
Анна Сагалова розповідає, передостанній концерт зіграла у грудні в Маріуполі. Наступного разу планувала виступити там у квітні. В те, що може розпочатись повномасштабна війна, музикантка не вірила.
"Десь на початку лютого ми розмовляли з чоловіком, що дитину треба кудись перевозити, але як це зробити, як кидати роботу. Тому ми просто поклали щось у рюкзаки для того, щоб сказати собі, що ми зробили все, що мали зробити. Такого не очікував ніхто. Була то істерика, то апатія, дуже страшно", — каже піаністка.
Через декілька днів жінка вирішила їхати у безпечне місце.
"На вокзалі був жах, десятки тисяч людей намагалися виїхати. І поки ми стояли в Харкові на вокзалі, вибухи було чути кожні 10 хвилин і дуже близько до нас. Ми поїхали. На кожній зупинці хтось підходив і для дітей приносили їжу", — каже Анна.
Дарія каже, 24 лютого саме готувалась до контрольної. Про початок війни їй повідомила подруга.
"У цей день у мене мала бути відповідальна контрольна, а тут до мене дзвонить подруга і каже: "Даша, у нас війна, збирай речі, треба їхати в Польщу, Німеччину". А в нас контрольна! Яка війна? Не було страшно. Я нічого не відчувала. Блокування якесь сталось", — каже дівчина.
Для Ніни Влащенко війна теж стала несподіванкою.
"Мирне життя було всередині лютого. Нічого не віщувало біди. А тепер... було одне життя, а зараз починається якесь нове. 24 лютого почали гатити по Харкову. Молодша внучка дуже злякалась. Вони з батьком пішли у метро. На станції Київській вони жили шість днів. Це дуже багато. На вулиці, де жила моя внучка, знищили дім. Ти ніби пам'ятаєш, що там машини стояли, магазинчик, так от цієї вулиці вже нема, туди снаряд прилетів", — каже піаністка.
Ситуація ускладнювалась, тож музикантка вирішила на певний час поїхати до Львова.
Якщо треба — буду розбирати каміння
Анна каже, хоч має можливість переїхати за кордон, хоче жити в Україні:
"В мене була величезна кількість можливостей протягом життя виїхати за кордон. І були пропозиції щодо роботи, але я ніколи не сприймала це серйозно, тому що було зрозуміло, що моє місце тут. Можливість бути причетною до того, що відбувається в країні, для мене це дуже важливо. Мої плани — чекати, сподіватись і вірити. Я дуже хочу побачити чоловіка, який залишився в Харкові, і перестати читати новини".
Дарія впевнена, незабаром зможе повернутися до Харкова.
"Я вірю в те, що ми переможемо. Тоді я повернусь і буду згадувати все це. Ті всі переживання за іспити, як це було марно", — каже дівчина.
Про повернення в рідне місто мріє і Ніна Влащенко:
"Я планую усе робити, якщо треба, буду розбирати каміння. Заберу кілька книжок, які я надрукувала у грудні і закінчу статтю".
Читайте також: "У мене забрали все". Історія жительки Попасної, яка травмувалася через падіння снаряду
Читайте нас в Instagram: головні новини регіону
