Бойові завдання, польоти на Азовсталь та евакуація поранених — підполковник Андрій Ковалюк понад 20 років служить у армійській авіації. За його словами, за цей час змінилися тактика та робота екіпажів: від навчальних польотів до бойових операцій. Про те, як армійська авіація працює в умовах повномасштабної війни та про свій досвід служби командир ескадрильї 12-ї окремої бригади розповів Суспільному.
Андрій Ковалюк закінчив Харківський університет Повітряних сил у 2004 році. З 2005 року служить у 12-й окремій бригаді армійської авіації. Зараз він — командир ескадрильїЕскадрилья — військовий підрозділ, що складається з кількох військових літаків одного типу та їхнього екіпажу.. Чоловік каже, що на вибір професії вплинули дитячі спостереження за військовою авіацією та батько-військовий.
«Побачив, як літають у небі літаки, вертольоти біля мене, там, де я проживаю. Я жив у військовому містечку, побачив, як парашутисти стрибають із вертольота, і тоді замріявся, що, напевно, стану так само льотчиком», — згадує Андрій Ковалюк.
Андрій Ковалюк згадує, що перший свій політ здійснив, коли був курсантом на третьому курсі на навчальному вертольоті Мі-2. Разом з інструктором він уперше сів за управління та тримав штурвал. Каже, тоді йому здавалося, що він уже сам керує вертольотом.
Зараз пілот розповідає, що перед злетом у нього є свої ритуали:
«Ритуал — обов'язково привітатися зі своїм вертольотом. Його, скажімо так, можна погладити, оглянути. І все. Далі він працює на тебе разом із тобою, як одне ціле. А після вильоту обов'язково потрібно поплескати по ньому. Виходиш, плескаєш, дякуєш».
За словами командира, робота армійської авіації суттєво змінилася після 2014 року.
«Армійська авіація взагалі дуже сильно змінилась. Ми виконували тільки тренувальні польоти. До 2014 року в нас не було бойової роботи. То вже під час АТОАТО — Антитерористична операція., ООС ООС — Операція Об'єднаних сил.почалась бойова робота — як Мі-24, так і Мі-8. Потім, під час повномасштабного вторгнення, це вже масово пішло», — розповідає льотчик.
Андрій Ковалюк згадує, що напередодні повномасштабного вторгнення вони якраз виконували навчальні польоти, а вночі після оголошення тривоги почали виводити вертольоти з-під удару.
«Ми виконували навчальні польоти 23 лютого. Після того був розбір. Поїхали по домах на відпочинок, і вночі була тривога. По тривозі зібралися, вивели вертольоти з-під удару, бо був наш аеропорт обстріляний так само вночі, як і всі решта», — каже командир.
«Навчальні польоти перейшли на бойові польоти. Почалася стрільба з горизонтального польоту спочатку, на початку 2022 року. Потім поступово, як ми почали втрачати наші екіпажі, перейшли на стрільбу з кабруванняКабрування — це маневр літака або вертольота, коли пілот піднімає ніс літального апарата вгору і різко набирає висоту., що безпечніше для нас. Це вже з дальності 6–6,5 кілометрів від цілі. Відповідно, нас перехопити вже тяжче набагато», — розповідає командир ескадрильї.
«Бойова задача — політ у Маріуполь»: допомога та евакуація бійців
Андрій Ковалюк згадує про політ до Маріуполя. Бойове розпорядження він отримав від вищого командування, після чого повідомив про завдання своїм льотчикам.
«Нам була поставлена бойова задача — політ у Маріуполь. Так, це важко, тяжко, але всі погодилися. Ніхто не сказав: "Чому ми, а чому хтось інший?". Мене викликало вище командування, довело нам бойове розпорядження — куди, що і коли. Я сказав: "Добре". Прийшов до своїх льотчиків, сказав їм. Вони так само відповіли: "Ну, командир, треба — значить треба"», — каже льотчик.
На підготовку до операції, за словами пілота, екіпаж мав близько двох годин. Вони вивчали маршрут та шукали можливість безпечніше пройти до міста і повернутися назад.
«Підготовка до операції тривала недовго, близько двох годин. Ми готувалися, роздивлялися маршрут, як краще обійти. Сам політ над тимчасово окупованою територією тривав 33 хвилини. Все решта було на нашій території в одну сторону. Так само у зворотному напрямку ще 33 хвилини йшли, щоб повернутися з Азовсталі, перейти лінію зіткнення і пройти на нашу сторону», — згадує командир.
«Ми доставили туди допомогу: медикаменти, певні боєприпаси. Людей так само доставляли туди. Там були добровольці з "Азову", які йшли. Так само їх туди доставили. Назад забирали поранених — 12 чоловік», — каже Андрій Ковалюк.
Політ до Маріуполя командир називає унікальною операцією.
«Емоцій не було. Просто робили свою роботу. Було страшно, поки не запустився вертоліт. Вертоліт запустився — і далі просто робиш свою роботу якісно, а далі вже, як воно станеться, ти вже нічого не можеш зробити. Єдина у світі [операція — ред.]. Такої операції ніхто не робив. Це були ми, і, надіюсь, більше таких операцій не буде»., — каже Андрій Ковалюк.
Попри небезпеку бойових вильотів, льотчик говорить, що досі любить саме відчуття польоту:
«Ти відриваєшся від землі й розумієш, що ти в повітрі: ти не йдеш по землі ногами, не можеш сісти, ти просто літаєш. Там хмаринки, он зверху йдуть хмаринки, ти біля них летиш. Це дуже приємно, це таке неймовірне видовище. Деякі люди платять великі гроші, щоб політати на маленьких літаках і подивитися на це. Хтось їде відпочивати, летить на літаку, дивиться. А для тебе це твоє сьогодення, це — твоя робота», — ділиться льотчик.
