Архітектор та військовослужбовець Національної гвардії України Марко Савицький був у складі журі архітектурного конкурсу на створення Алеї полеглих Героїв НГУ. На його думку, меморіалізація пам’яті загиблих захисників має стати не місцем плачу, який хочеться оминати, а місцем, яке нагадуватиме задля чого герої віддали свої життя.
Про це Марко Савицький розповів в інтерв’ю Суспільному.
Минулого року міськрада оголосила переможця архітектурного конкурсу для створення проєкту Алеї пам’яті полеглих Героїв Національної гвардії України.
За словами Марка Савицького, проєкт передбачає створення променадних алей, церемоніального плацу та центральної стели-композиції з хрестами.
"Центром будуть стели, на яких буде нацгвардійський хрест та хрести, на яких викарбувані імена загиблих нацгвардійців. Це зроблено у дуже делікатній формі, в об’ємі, яка читається як текстура здалека. А зблизька – це імена. Тому що пам'ять – це імена. Ідея полягала в тому, щоби згадати кожного. Сам церемоніальний плац відгороджений біонічними бордюрами, на яких будуть цитати військовослужбовців, вислови видатних українських звитяжників або письменників", — пояснює архітектор.
І додає, що на цій Алеї пам’яті будуть зібрані імена нацгвардійців, які загинули у цій війні, не тільки з Львівщини, а з дев’яти областей, що в підпорядкуванні Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ.
На питання для чого Нацгвардії мати свій окремий меморіал, військовослужбовець відповідає, що кожен рід військ Сил оборони може віддавати шану саме своїм загиблим побратимам, залишаючись частиною спільної культури пам’яті. І цю культуру шани ми зараз започатковуємо.
"Це не про поховання. Це простір вшанування пам’яті героїв", — зазначає він.
Марко Савицький каже, що концепція вшанування пам’яті загиблих нацгвардійців полягала в тому, щоби замість побудови меморіалу провести благоустрій парку Бондарівка.
"Адже це теж один з елементів меморіалізації пам’яті. Парк є, він старий та занедбаний. Все одно тут треба було б проводити реновацію міського простору. Тому ми вирішили поєднати впорядкування парку зі створенням місця вшанування пам’яті. У парку зараз є храм, озеро, прогулянкові доріжки. Там є одна занедбана ділянка, де й створять церемоніальний плац. Але цей плац буде не лише під церемоніальні події, тут можуть відпочивати містяни. Основна ідея – створити простір з доріжками, які проходять не повз алею пам’яті, а крізь неї. Щоб інструментом вшанування пам’яті був не лише тихий сум, а й присутність життя — зокрема дитячий сміх", — каже архітектор.
За його словами, коли прописувалося завдання для конкурсу, ставили ціль змінити вектор меморіалу з похмурого та величного, надмірно монументального, на більш економічно стримане та поетапне рішення, яке можна реалізовувати поступово в умовах війни. А також інтегрувати практики вшанування у міський простір.
"Щоби люди не боялися і не уникали цього простору. Це те саме, як у нас є інструмент меморіалізація "Хвилина мовчання". Щоб ці дерева, квіти, ландшафтні форми показували, що пам'ять – це не тільки про біль. Пам'ять – це і про вдячність. А вдячністю є життя", — вважає Марко Савицький.
Також, за словами нацгвардійця, Алея пам’яті буде з’єднаною з єдиним центром надання послуг ветеранам Національної гвардії України та їхнім родинам.
"Це загальна концепція про створення об’єкта пам’яті про тих, хто загинув, та вшанування тих, хто живий. Люди, які приїдуть у центр надання послуг – чи ветерани, чи члени їх сімей – зможуть почекати в цьому парку", — зазначає архітектор.
Ідея створення єдиного центру надання послуг для ветеранів НГУ виникла для того, щоби не змушувати побратимів, особливо тих, хто зазнав травматичних поранень, ходити по кабінетах.
"Бар’єри – це не стіни та сходинки. Бар’єри часто починаються з внутрішнього сумніву ветерана, який виникає через невпевненість у середовищі: а чи я зможу потрапити у потрібний кабінет; де я припаркуюся; на якому поверсі приміщення; чи є змога піти в туалет. І якщо цього нема, то ветеран нікуди не їде. Безбар’єрність – це не те що людина отримає допомогу. Відсутність бар’єра – це коли людина сама може отримати послугу", — вважає Марко Савицький.
Наступним кроком, за його словами, буде створення рекомендацій безбар’єрності для частин та середовищ, де продовжуватимуть працювати ветерани, які зазнали поранень.
"Є багато ветеранів та ветеранок, які повертаються, з інвалідністю, які можуть та хочуть служити, але не мають умов. Ці люди вмотивовані, вони хороші аналітики, логісти. Можливо, в суспільстві це ще не до кінця зрозуміле. А у Силах оборони, де є братерство, ти розумієш, що це треба робити", — каже нацгвардієць.
Водночас він наголошує, що створюючи простір для ветеранів, не можна ігнорувати їхню думку.
"Ми живемо в момент, коли багато рішень ухвалюються на основі реального, часто болісного досвіду війни. Чимало норм сьогодні переосмислюється. Ми отримуємо нове розуміння того, що може стати тригером для людей з посттравматичним розладом. Наприклад, індикаторна кнопка на телевізорі, яка блимає вночі. Або дзеркала — відбитий від лампи блиск може спрацювати як тригер. Є багато речей, про які раніше не знали ні ми, ні наші західні партнери. Тому мені часто доводиться повертатися до проєктів і коригувати їх, враховуючи ці фактори", — резюмує архітектор та військовослужбовець Національної гвардії України Марко Савицький.
Що відомо про Алею пам’яті Героїв НГУ
У червні 2025 року у Львові на Всеукраїнському архітектурному конкурсі обрали найкращий проєкт Алеї пам’яті полеглих Героїв Нацгвардії України, яка буде поряд з парком Боднарівка. Ним став проєкт авторського колективу львівської архітектурної студії "urbanideas".
Як повідомили у пресслужбі Львівської міської ради, на конкурс зареєструвались 15 авторів та авторських колективів, які подали загалом 10 конкурсних проєктів. З них журі обрало трійку переможців. Найвищу оцінку отримав проєкт авторського колективу львівської архітектурної студії "urbanideas" — команди архітекторів Валентина Шароватова, Ольги Криворучко та Анни Кузовкіної.
Як зазначив тоді голова журі конкурсу Антон Коломєйцев, багато учасників запропонували масштабні меморіали. Натомість переможний проєкт зосередився саме на створенні алеї пам’яті, як і передбачало завдання, інтегрувавши її в межах зеленої зони парку.
