У Львові, у "Музеї міста", показали Сокиринський вертеп, якому понад 200 років. Цей вертеп є найдавнішим зі збережених в Україні. Його сценарій датують 1770 роком, а вперше його опублікував Григорій Ґалаґан у 1882 році. Вертеп поєднує бароковий текст, акторську пластику та давні колядки.
Як це було, дізнавалося Суспільне.
Для постановки Сокиринського або Ґалаґанівського вертепу використовують триярусну шопку, що символізує рай, землю та пекло.
"Сокиринський вертеп — це найдавніший зі збережених сценаріїв, які існують в Україні. Один з наших намірів — підняти ці перлини і барокового мистецтва, і власне особливої такої візії святкування Різдва. Ми брали в основному барокові колядки з того часу, є колядки Сковороди, власне ним написані, і переплітали з такими автентичними українськими колядками з різних регіонів: в нас є гуцульська, з Полтавщини, є львівські колядки. Фабула дуже проста, традиційна. Ймовірно, що з цього вертепу потім створювалися всі більш відомі", — розповідає художній керівник театру УКУ "На Соломонових стовпах" Євген Худзик.
Роль Ірода зіграв студент 3 курсу програми культурології в УКУ Роман Волощук. За його словами, у театрі він грає близько двох років, але у вертепі бере участь вперше.
"Я граю дуже таку неоднозначну роль — Ірода. Я маю показати, що буде відбуватися з людьми, які дозволяють собі ставати на роль Божу. Ірод має велику команду рабів, які готові зробити все для того, щоб ніхто не став вище Ірода. І Ірод дізнається про народження чогось чудесного, чогось неймовірного, чогось, що не відбувалося до того. І наказує їм убити Божого Сина, кажучи, що повбивайте всіх немовлят, яких би зустріли. І вони вбивають всіх, крім одного. Це Ісус, який виживає. У висновку Ірод гине і в нас є таке велике гарне свято", — розповідає актор.
За словами художнього керівника театру, невдовзі цю та іншу виставу за поезіями війни покажуть у Парижі.
