На Львівщині, у селі Лішня, 78-річний Володимир Павелко власноруч відновив хрест. Він встановлений на ділянці, яку місцеві жителі вважають місцем поховання людей, що померли під час епідемій XIX–XX століть. Місце не має офіційного статусу та не внесене до жодних реєстрів.
Про це Суспільному розповіли жителі села Лішня — Володимир Павелко та Юрій Сенів.
За словами Володимира Павелка, він відновив хрест із поваги до пам’яті про померлих родичів та історії села. Він також зазначив, що зробив це, щоб ділянку не переорали фермери, адже в офіційних документах і реєстрах це місце не позначене як цвинтар.
"Розказували, як зайшла холера в Лішні, то хоронили людей на тому цвинтарі. До хати ніхто не заходив. Небіжчиків витягали гаками з хати і вивозили сюда на цвинтар. Вивозили фірами й просто скидали в яму", — розповів чоловік.
За його словами, у дитинстві він чув від бабусі та дідуся, що на цій ділянці поховані їхні родичі та діти. Тому, повертаючись із поля, він іноді заходив сюди помолитися. Згодом, за словами Володимира Павелка, у нього виникла думка впорядкувати це місце, тож він вирішив встановити хрест.
Юрій Сенів розповів, що раніше місцеві жителі з власної ініціативи насипали символічну могилу і встановили дерев’яний хрест, який простояв близько трьох десятиліть. Замість нього Володимир Павелко встановив новий — алюмінієвий хрест і забетонував основу, сподіваючись, що він буде довговічнішим.
"У 1991 році група лішнян на чолі з Михайлом Вітязем разом з Євгеном Карачевським навозили тут землю і поставили цей дерев'яний хрест. Зараз хрест перегнив, впав. Тепер завдяки пану Володимиру маємо новий відроджений хрест", — розповів Юрій Сенів.
Місцеві жителі зазначали, що так званий "холерний цвинтар" розташований на північ від села, за "фільварком". За усними переказами, там могло бути поховано понад 300 людей. Оскільки у жодних офіційних документах або на кадастровій карті це місце не зафіксоване, його точні межі та період поховань залишаються невідомими.
"Може настати такий час, що трактори зарівняють землю, і ніхто не буде знати, що то був холєрський цвинтар", — розповів Володимир Павелко.
На запит Суспільного щодо того, чи зареєстроване це поховання в сільській раді або в інших державних реєстрах, староста сіл Дережичі, Монастир-Дережицький, Лішня та Монастир-Лішнянський Марія Мацюрович повідомила письмово, що такою інформацією не володіє. Вона пояснила, що сільську раду було ліквідовано у 2021 році, а місцеві жителі не зверталися із проханням про впорядкування території чи встановлення пам’ятного знака.
В Управлінні культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради повідомили, що не мали у розпорядженні історичних довідок про так званий "холерний цвинтар". За інформацією начальниці відділу роботи з культурно-освітніми установами Оксани Брикси, ділянка в селі Лішня, яку місцеві жителі називали "холерним цвинтарем", не мала статусу об’єкта культурної спадщини та не була внесена до переліку пам’яток. В Управлінні також зазначали, що не мають досвіду меморіалізації подібних місць, тому питання потребує додаткових досліджень.
Холера була однією з найнебезпечніших інфекційних хвороб у Галичині в XIX — на початку XX століття. Найбільший спалах зафіксували у 1830–1833 роках, коли від інфекції померло понад 100 тисяч людей. Інші спалахи відбувалися у 1823, 1885 та 1914 роках. Окрім холери, у цей період у Галичині були поширені тиф, іспанський грип, віспа та дизентерія.
Читайте і дивіться Суспільне Львів на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | YouTube | Facebook | TikTok | WhatsApp
