4 липня 2025 року Указом Президента України львів’янину Олегу Сакеріну надано звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка". Боєць перебував у шпиталі, де готувався до протезування після важкого поранення, коли йому зателефонували та повідомили цю новину.
Про це начальник вибухотехнічної служби спецпідрозділу КОРД (стрілецький) поліції Львівщини, майор поліції Олег Сакерін розповів Суспільному.
"Зателефонувала працівниця кадрового забезпечення, привітала мене і сказала, що мене очікують у Києві, де мені урочисто вручать нагороду. Я не повірив, вирішив, що це такий жарт. Я і сам люблю та вмію жартувати", — каже він.
Але це виявився не жарт. Чоловік разом з родиною поїхав до Києва на церемонію вручення нагороди.
Олег Сакерін понад 26 років прослужив міліції (тепер, — поліції). У 2014 році у складі зведеного загону виконував бойові завдання на Сході України. Був у Попасній, Майорську, Артемівську (нині – Бахмут). На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну вже перебував на пенсії. Але одразу почав шукати можливість приєднатися до бойового підрозділу. Обирав між підрозділами ЗСУ, прикордонним та поліції. Врешті, долучився до батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Львів".
"Вважаю, що це велика честь служити у цьому підрозділі, який бере участь у бойових діях з 2014 року. Я знайомий з багатьма бійцями, які з самого початку створення батальйону там служать", — каже він.
Лисичанськ та Бахмут
У підрозділ Олега взяли рядовим. І тільки згодом повернули звання офіцера поліції. Невдовзі він виїхав з батальйоном у район Лисичанська.
"Лисичанськ тоді був таким як зараз Костянтинівка, сильно обстрілювана. Води, газу, електрики вже не було", — згадує працівник поліції.
Одним із завдань бійців батальйону "Львів" було евакуйовувати цивільне населення.
"Ми ходили по хатах, переконували їх виїжджати. Не всі погоджувалися. Просили у нас їжу, ліки. Тоді деякі аптеки ще працювали. Ми купували ліки за свої гроші, давали їм консерви. Вони готували собі їжу на вулиці на вогнищах, різали дерева, які росли коло будинків, палили", — розповідає Олег.
Востаннє з евакуаційною місією батальйон "Львів" заїхав у Лисичанськ вже коли його окупували російські війська.
"Було завдання і ми поїхали. Потрапили під обстріл. На щастя, повернулися без втрат", — говорить він.
Наступним містом, яке обороняли українські полісмени, був Бахмут.
"Коли ми туди приїхали, Бахмут був ще цілим. Потім поступово-поступово він перетворювався на руїни", — розповідає Олег Сакерін.
Вибухотехнік з дитинства
Через півтора року у батальйоні створили вибухотехнічну службу і полісмен перейшов туди. Дечим він цікавився з дитинства, адже батько був сапером.
"Я знав як з цим працювати, мав навички. Навчався в Академії прикордонних військ свого часу. Вмів користуватися зброєю, тією ще, совковою. Вчився згодом гуманітарного розмінування. І ще місяць вчився зараз", — говорить Олег Сакерін.
Перший вихід як вибухотехніка відбувся у 2023 році в районі Курдюмівки. Це була осінь, дуже холодно. Треба було пройти пішки 10 км. Чоловік йшов першим як старший групи.
"Несу вибухівку. Вона сама по собі не вибухає. Щоб вона вибухнула, треба провести детонацію. А детонації від кулі не буде. Страшно не було. Ми дійшли, виконали завдання, зачекали та повернулися", — коротко розповідає вибухотехнік про завдання.
За інформацією пресслужби поліції Львівщини, Олег Сакерін 23 рази виходив у сіру зону в Торецьку, де встановив 175 мін, на яких підірвались російські солдати. На підходах до наших позицій встановив 143 мінні загородження, на яких підірвались дві російські бойові бронемашини з десантом. Особисто знешкодив понад 350 боєприпасів та вибухонебезпечних предметів. Забезпечив знищення кількох диверсійних груп, замінувавши та підірвавши будівлі, де вони тримали оборону та зберіг цим життя своїх товаришів.
Також Олег Сакерін забезпечував проходи у мінних полях противника для проведення штурмів російських позицій, проводив розмінування територій, а також виготовляв "скиди" для безпілотних літальних апаратів. Був неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами.
Втрата побратима
Багато разів з Олегом на завдання виходив з Ярославом Вихопнем.
"Він – герой. Він один з тих хлопців, які викликалися йти на сам "нуль". Ми – добровольчий батальйон, нас питали чи ми хочемо йти виконувати завдання. І він один з перших озивався", — говорить боєць.
Серед інших завдань, Олегові разом з Ярославом доводилося виводити з позицій поранених побратимів.
Чоловік згадує, що 16 жовтня 2023 року військовослужбовці йшли на позиції й потрапили під обстріл армією РФ.
"Міна розірвалася перед ним. Я був поруч з ним до його останнього подиху", — каже Олег.
Плани на майбутнє
29 квітня цього року під час виконання бойового завдання Олег Сакерін зазнав поранення та втратив руку й отримав пошкодження очей.
"Лікування та реабілітація відбувається так, як має бути. Я в лікарню потрапив вдруге за свою службу. Мене лікували в Дніпрі, згодом – у Львові у військовому шпиталі. І зараз – в "Незламних", — говорить вибухотехнік.
Спочатку отримав механічний протез. А в день, коли ми спілкувалися – вже біонічний.
"Це – гаджет українського виробництва. Протягом мого перебування у лікарні на мене прикріпляли датчики, тренували куксу, щоби вона витримувала вагу протеза. Ось сьогодні я його отримав і вчуся ним користуватися", — каже Олег.
Після завершення реабілітації Герой України має намір повернутися до побратимів у зону бойових дій.
"Буду робити те, що й робив. На "нуль" мене вже ніхто не пустить. Але навчати інших – можу. Чому саме там? Тому що на війні кожне завдання індивідуальне і до кожного треба готуватися окремо", — говорить начальник вибухотехнічної служби спецпідрозділу КОРД (стрілецький) поліції Львівщини, майор поліції Олег Сакерін.
На запитання за що отримав звання Героя України, відповідає: "Напевно, за те, що робив свою роботу".
А Зірку Героя тримає вдома й обіцяє вдягнути її в день нашої Перемоги.
