39-річний Євген Сивопляс родом із Чернігова. До війська пішов із перших днів повномасштабної війни. Боєць у лютому 2024 року отримав травматичну ампутацію правої ноги під Авдіївкою. Після чого перебуває на лікуванні у Луцьку.
"Обдурив дружину, що пішов в магазин"
До повномасштабної війни, розповів Євген, він працював оператором плазменної різки на підприємстві, що виготовляє спортивні тренажери.
Війна його застала на роботі у нічну зміну. Пригадує, що в перший же день російські війська просувалися Чернігівською областю.
"25-го лютого я все більше усвідомлював, що треба ставати на захист міста, і 26-го вранці я обдурив дружину — сказав, що пішов в магазин, а сам пішов до військкомату і став в чергу. Того ж дня ввечері я вже був у протитанковому розрахунку", — пригадує військовослужбовець.
У перші дні повномасштабного вторгнення, завдання групи, до якої увійшов Євген, було обороняти одну вулицю Чернігова. При зустрічі з російськими військовослужбовцями — вражати їх з протитанкових гранатометів.
Влітку 2022, пригадує боєць, він зрозумів, що хоче бути корисним саме в бою і подав заявку в рекрутинговий центр 3-ї окремої штурмової бригади, де з листопада продовжив службу.
Під час виконання бойових обов'язків штурмовик тричі отримував поранення. У лютому 2024 року в Авдіївці Донецької області отримав травматичну ампутацію правої ноги.
"Я йшов зустрічати резерви, а вони не могли підійти, бо працювала активна ворожа артилерія. Я зробив крок правою ногою, переніс центр тіла, і вже нікуди було ступати. Я взагалі не чув ніякого звуку. Є фраза: коли міна летить в тебе, то її не чутно. Так і справді відбулося", — сказав штурмовик.
"Були відчуття ніби я прокажений"
Після отриманого поранення Євгена евакуювали до Дніпра, а через кілька днів до Луцька. Зі слів чоловіка, коли він вперше виїхав на прогулянку у Луцьку, то був вражений як на нього реагують цивільні.
"Вони відвертали обличчя, опускали очі, погляд був наче скляний. Такі відчуття були, що наче я потвора чи прокажений, щось погане зі мною, суспільство мене не сприймає. Зрозумів, що так не має бути, що треба це змінювати й в мене народилася оця ідея", — розповів Євген Сивопляс.
Після цього, каже військовослужбовець, вирішив зняти відеоролик із порадами того, як себе поводити цивільним, якщо вони зустрінуться із такими як він пораненими бійцями. Відео розмістив у себе на сторінці у соцмережі.
Порада Євгена: не опускати очі, а навпаки при зустрічі подивитися зустрітися поглядом. Якщо є зоровий контакт, то прикласти руку до серця.
"Можна посміхнутися, можна зробити легенький кивочок. Підходити й обіймати не потрібно — це вже буде зайве", — каже боєць.
Також, втративши ногу, розповідає Євген, зрозумів, наскільки важлива допомога в побуті. Каже, що зайшов до одного із луцьких супермаркетів і побачив, що нести кошик із вагою — це велика складність.
Говорить, що йому було б дуже доречно, щоб працівники супермаркету чи інші покупці запропонували допомогу, але цього не відбулося.
"Я йшов до каси, викладав продукти й повертався до залу і так було тричі, щоб я міг собі скупитися. Бо коли вага кошика була десь 2 кілограми, то його тримати й тримати милицю було неможливо", — розповів Євген.
Щоб привернути увагу цивільних до цієї теми окрім знімання відеороликів Євген Сивопляс вже тричі виходив на вулицю Лесі Українки із плакатами з написами "Поклади руку на серце і посміхнись" та "Не відвертай обличчя, я не чудовисько".
З його слів, багато перехожих підходили й обіймали його або проходили повз і клали руку на серце. Школярка Віолета розповіла, що давно мріяла подякувати військовому за захист і тому зраділа, коли побачила Євгена із плакатом.
"Це військовий, я знаю, що він нас захищав, щоб ми могли жити й тут гуляти, робити все, що ми хочемо", — сказала дівчинка.
Окрім акцій в центрі Луцька Євген Сивопляс ініціює зустрічі зі старшокласниками. Вже провів уроки у гімназії №3, ліцеях №9, 27.
"Після однієї акції я йшов в торговий центр, там йшла жіночка і вона зробила цей жест (приклала руку до серця — ред.), для мене це було таким, що надихає. В мене з'явилася ідея почати це масштабувати, працювати з освітніми закладами. Я звернувся в департамент освіти", — розповів військовий.
Після одного із таких уроків у гімназії №3 учні 9 класу дякували захиснику, подарували йому солодощі та просили їх сфотографувати із героєм.
Зараз Євген чекає на протезування і після цього планує повернутися на фронт, щоб продовжити боротьбу.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
