30 квітня в Луцьку попрощалися із військовослужбовцями Юрієм Сілюком та Євгенієм Поліщуком. Відспівали полеглих захисників священнослужителі кафедрального собору.
Чоловіки загинули під час захисту країни від російської армії на Авдіївському напрямку, розповів міський голова Ігор Поліщук.
Військовослужбовцю Євгенію Поліщуку був 41 рік. Його життя обірвалося 25 квітня цього року, розповіли друзі дитинства Анатолій Козілевич та Олександр Шевельов, які дружили з лучанином з шестирічного віку.
Зі слів друга Олександра, у військо Євгеній пішов добровольцем із початком широкомасштабної війни, а до цього був на заробітках у Польщі.
"Росли в Луцьку, жили в Луцьку, спілкувалися. Останній час може менше спілкування було, обставини... Поганого немає що сказати. Співчуваю мамі, татові, жінці. Царство небесне", — сказав товариш дитинства Анатолій.
Євгеній Поліщук загинув неподалік селища Очеретине, що на Донеччині. Побратим Анатолій каже: його підрозділ потрапив у ворожу засідку.
"Євген – то взірець мудрості, справедливості, національного патріотизму. Людина, на яку можна було покластися як простому солдату, так і… Це надійна була опора для командирів, офіцерів. Правду кажуть, що вмирають найкращі", — сказав побратим полеглого воїна.
Захиснику Юрію Сілюку в червні мало б виповнитися 50. Він загинув 26 квітня 2024 року в районі села Архангельське на Донеччині.
Попрощатися з військовим прийшли знайомі, друзі й побратими. Чоловіка знали в місті як телеоператора, байкера та самооборонівця, сказала його однокласниця Наталія Когут.
"Дуже хороша спокійна людина була, з хорошої родини. Батьки дуже хороші в нього. Запам’ятався чесним, порядним хлопцем. Він був в теробороні, з перших днів пішов на війну. Шкода, що такі найкращі хлопці гинуть", — сказала жінка.
Товариш полеглого військовослужбовця Андрій Корпусов зазначив, що Юрій був правдивим, правильним і дуже любив дітей.
"З 2012 року, як тільки я почав їздити мотоциклом, він мене привів до того всього. Разом гараж знімали, разом каталися. Він завжди нас підбурював, щоб ми кожен рік їздили 1 червня в дитячий будинок. Ми завжди на цю тему жартували, що він хоче побільше зібрати народу на свій день народження", — сказав чоловік.
Перед смертю Юрій Сілюк врятував своїх поранених побратимів: евакуював їх з поля бою та повернувся за іншими товаришами. Це було біля селища Керамік Донецької області, розповів побратим Вячеслав.
"Наказу не було вивозити. Він почув просто по рації, він не дочекався наказу, можна — не можна, він полетів і просто вивіз. Врятував п’ятьох. Розібрали б нас просто. Розібрали би, бо дрони літали, все літало. Це ж пекло на землі", — розповів побратим.
Труни з тілами воїнів урочисто пронесли від собору до стели із зображеннями загиблих захисників України.
Люди на колінах провели захисників в останню путь.
Траурний кортеж розтягнувся на сотні метрів.
Машини з синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами супроводжували Євгенія та Юрія до міського кладовища у селі Гаразджа неподалік Луцька.
Спочиватимуть волинські бійці в секторі військових поховань кладовища у Гаразджі Луцького району.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
