Боєць Михайло Савонюк родом із Луцька, працював хіміком. Ніколи не служив в армії, але після початку повномасштабного вторгнення став військовослужбовцем.
Нині боєць відновлюється після отриманого у бою поранення. Суспільному Михайло Савонюк розповів про цивільне життя і бойовий шлях.
"Спочатку я не думав йти воювати, — говорить військовий. — Тому що не знав, що це таке і як. На початку квітня 2022 року я пішов в армію. Вийшов той варіант, а хто, як не ми. Моя основна думка була: якщо я сьогодні не піду – завтра вони прийдуть до мене додому".
Чоловік потрапив на службу у 503 окремий батальйон морської піхоти. Батальйон вийшов з Маріуполя і його доукомплектовували на Донеччині. Серед бойових побратимів було дуже багато хлопців з розумінням військової справи та патріотизмом, каже Михайло Савонюк.
"З гордістю згадую той час, але з дуже великим сумом. Стільки хлопців віддали своє життя за нашу країну. Я бачив і айтішників суперових, менеджерів, водіїв і простих шахтарів, в нас багато з Донеччини було хлопців", — пригадує військовослужбовець.
Михайло Савонюк був механіком, водієм бойової машини піхоти.
Одного разу під час того, як був на спостережному пункті та відпрацьовував ворожий танк, зазнав поранення. Травмував хребет і отримав контузію. Чоловікові зробили дві операції на хребті, поставили імплант, зараз триває реабілітація.
"Хочу вернутися до життя. Мені дуже некомфортно в такому стані в якому я зараз є. Я розумію, що міг би приносити державі набагато більшу користь, якщо в такий момент, як зараз, пішов би ще раз. Хоча розумію, що не знаю, чи вернувся б", — говорить військовослужбовець.
З його слів, реабілітація полягає не лише у фізичному відновленні, а й в психологічному. Каже: треба працювати з психологами, розкриватись людям, розповідати про те, що тебе турбує. Зрештою знайти справу, яка приноситиме задоволення. Для себе, каже, таку знайшов — займається різьбою по дереву. Додає: коли працює руками, голова відключається від усього пережитого.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
