Офіцер групи планування, 31-річний лейтенант Олександр Остапук з міста Ковель на Волині у перші дні повномасштабного вторгнення повернувся з Польщі, де працював, та пішов боронити Україну.
Півтора місяця служив у сотій бригаді територіальної оборони Волині, потім півтора року на сході — починаючи з Рубіжного, закінчуючи напрямком Кремінної, розповів Суспільному боєць, який нині перебуває на лікуванні в одному медзакладів Волині.
Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка, здобув спеціальність менеджер управління персоналом. У виші закінчив і військову кафедру, каже Олександр Остапук. У військовому квитку була позначка "обмежено придатний".
Боєць розповідає, що мав хорошу фізичну підготовку, зі шкільних років займався рукопашним боєм, карате, тому до служби був готовий.
"Бойовий дух має бути. Треба бути не лише фізично, а й морально готовим. Ти лежиш на підлозі, на кариматі, холодно, біля тебе миші бігають. Але що ти зробиш? На твою країну напали. Треба зубами, кігтями гризти ту перемогу", — каже Олександр.
За таку позицію бійцю дали позивний "Звір".
За півтора року служби — у відпустці був лише раз. Приїздив на весілля до сестри. В дорозі, у потязі, каже, познайомився зі "своєю Наталкою". Дівчина родом з Дніпра. Під час подальшої служби спілкувалися. Нині Олександр зробив їй пропозицію та після лікування планує одружитися.
Зі слів Олександра Остапука, лікарі йому діагностували невиліковну хворобу, пов'язану з центральною нервовою системою, а ще ураження всіх відділів хребта, тому його служба завершилась у зв'язку зі станом здоров'я.
"Я свідомий українець, я розумію, що потрібно захищати, те що ти любиш — Україну, скільки зміг — стільки прослужив", каже військовослужбовець.
Термінові новини читайте в Telegram Суспільного Волині.
