Писанкарка Лідія Стрижачук з Нововолинська до Великодня розписує курячі яйця. Робить це зазвичай від Водохреща до Трійці.
Колись їх розписували лише жінки, розповіла Суспільному майстриня.
Спочатку писанкарка залишає помітки на шкаралупі олівцем. Перед декоруванням яйця спершу лінією розділяє його на дві рівні частини, їх знову ділить на дві частини, так, щоб виходили кути по 90°, і знову робить поділ. Також ділить яйце по екватору.
"Коли писати писанку в поганому настрої, то вона ніколи не вдасться. Потрібно завжди підходити з хорошими думками, вкладати певну свою ідею, мрію", — каже майстриня.
Кожен елемент має своє значення. Одним із найдавніших символів у писанкарстві, зі слів Лідії Стрижачук, є сваргаСварґа — язичницький символ, пов'язаний зі слов'янським богом Сварогом. Виглядає як хрест, що обертається, і є символом розвитку Всесвіту.. Їх писали родини, які бажали народити дітей. Хрест символізує чотири сторони світу, трикутник — Святу Трійцю, зірка — сонце.
"Особисто, я, коли пишу писанку, майже в кожній використовує зірку. Для мене зірка — це таке, як сонце", — розповідає вона.
Після нанесення орнаменту олівцем, лінії покриває воском. Писачки перед цим нагріває, щоб у них розтоплювався віск.
"Все, що ми покриваємо, залишиться білим. Білий колір в писанкарстві означає чистоту. Зазвичай це є фон. Тому ми в цьому випадку використовуємо саме біле яйце", — додає писанкарка.
Після креслення, майстриня закриває дірки по кінцях яйця воском — таким чином, під час фарбування, барвник не затече досередини писанки. Також перед фарбуванням шкарлупи в кольорі її спочатку занурює в оцтову кислоту.
Кислоту витирає і кладе яйце у найсвітлішу фарбу. Там його потрібно потримати на дві-три хвилини. Чим довше — тим більш насичений колір вийде. Кольори потрібно наносити один за одним – від найсвітлішого до темного.
У своїй роботі жінка використовує анілінові барвники.
"Наші предки малювали писанки лише справжніми натуральними барвниками. І це було досить затратно, тому що довго збирали ягоди, кору дерев, листочки, це все підсушували й підготовлювали", — зауважує Лідія Стрижачук.
Та натуральні барвники швидко вигоряли та стиралися. Тому потрібно було до них додати галуни — калієву або алюмінієву сіль. Розповідає: для жовтого кольору використовували заварені сережки верби або квіти бузини. Ягоди бузини давали чорний колір.
"Кожна людина, коли пише писанку, вкладає в неї свій певний зміст. Я, наприклад, вкладаю доброту. Тому що якби я хотіла комусь її подарувати, хотілося б, щоб вона приносила щастя, добро, злагоду в сім'ю", — пояснює Лідія Стрижачук.
Останній крок — протерти шкарлупу й зняти з неї віск.
Текст підготувала кореспондентка Іванна Білішук
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
