12 січня під час бойових дій загинув військовий 92-ї ОМБр, учасник Революції Гідності, військовий журналіст, фотограф та оператор Руслан Ганущак. Він мав псевдоніми "Фотограф" та "Остап". Сьогодні, 18 січня, у Києві на Майдані Незалежності відбувся чин прощання.
Про це повідомляє кореспондент Суспільного Станіслав Свирид.
Руслан Ганущак — родом із Івано-Франківська, любив мандрувати, багато років професійно займався альпінізмом. Він — автор кількох документальних фільмів, один з них під назвою "Майдан. Перезавантаження" присвячений подіям Революції Гідності.
Про себе він розповідав, що вперше приїхав на Майдан Незалежності у грудні 2013 року. Там долучився до Афганської сотні, патрулював вулиці та стежив за порядком. Потому він вирішив записувати інтерв'ю в людей, запитуючи, чому вони тут. Одне з перших інтерв'ю було з Сергієм Нігояном.
20 лютого 2014 року на вул. Інститутській, в тому числі з готелю "Україна", йому вдалося зафіксувати як озброєні автоматами беркутівці "чорної" спецроти київського "Беркуту" ведуть вогонь в бік протестувальників. Також Руслан Ганущак — автор відео, на якому зафіксовано момент вбивства двох Героїв Небесної Сотні — Ігоря Дмитріва та Андрія Дигдаловича і евакуація до готелю "Україна" поранених і вбитих героїв. Тоді в об'єктив його камери потрапили спецпризначенці, які стріляли з-за сміттєвої барикади. Також з верхніх поверхів готелю "Україна" він зробив кілька фото, на яких зафіксовані розстріли на вул. Інститутській.
В січні 2014 року, знімаючи бої на Грушевського, Руслан був поранений у стегно внаслідок вибуху світлошумової гранати, до якої беркутівці прив'язували уламки каменю чи металу, перетворюючи їх на осколкові. Він також знімав розгін мирної ходи 18 лютого і штурм Майдану ввечері того ж дня, початок пожежі у Будинку профспілок тощо.
Усі ці матеріали Руслан Ганущак передав до Генпрокуратури і вони використовуються як докази під час досудового слідства і в судах щодо злочинів вчинених під час Революції Гідності. Сам Руслан також проходив як свідок у справах Майдану.
В серпні 2014 року Ганущак добровольцем приєднався до батальйону "Азов", був військовим журналістом із псевдонімом "Остап" у складі пресслужби підрозділу. Документував бойові дії в Іловайську, Широкино, Гранітному, Бердянському, Мар'їнці, а також записував інтерв'ю з бійцями. За спогадами журналіста Андрія Цаплієнка, саме "Остап" підняв прапор на вишці над відбитою в росіян територією в селищі Широкине під Маріуполем.
У 2016 році вийшов його документальний фільм про війну на Донбасі "Два дні в Іловайську". Події у стрічці відбуваються в серпні 2014 року в Іловайську. Також він — автор фільму про грузинських добровольців "Брат за брата", у якій показані бої у Широкиному на узбережжі Азовського моря навесні 2015 року.
З початку повномасштабного вторгнення Ганущак як військовий кореспондент і оператор висвітлював бойові дії на Чернігівщині та Київщині, неодноразово потрапляв під обстріли. Також він став свідком ексгумації масових поховань після звільнення північних регіонів України. Згодом приєднався до ЗСУ вже як солдат, був водієм Хамві одного із підрозділів ударних дронів у складі 92-ї механізованої бригади ЗСУ. Брав участь у бойових діях на Курщині.
Руслану Ганущаку було 54 роки, у нього залишилась дружина Олександра і донька Ірина.
"Я запам'ятала свого тата, як надзвичайно добру людину, чуйну, яскраву. Він жив своє життя настільки яскраво, як міг", — сказала Ірина.
"Руслан — це, в першу чергу, про честь, про гідність, про мужність, про відвагу, про сміливість, ризик, про рішучість", — сказав його друг Ярослав Бондаренко.
Журналіст Андрій Цаплієнко розказав, що Руслан Ганущак був старшим сержантом в 92-й бригаді, він загинув в Курській області.
"Це безпілотний підрозділ. Він вивозив групи безпілотників на передову. На жаль в одному із виїздів групу Руслана виявили і вона була атакована російськими fpv-дронами", — сказав Цаплієнко.
Поховають Руслана Ганущака на Івано-Франківщині.
