4 лютого у центрі Кропивницького, після хвилини мовчання, поблизу площі Героїв Майдану, траурним кортежем вшанували памʼять пʼятьох загиблих бійців. Це сержант Роман Малик, старший сержант Максим Очеретько, старший солдат Артем Сіваченко, капітан поліції Сергій Резніченко та старший лейтенант поліції Денис Хлистун.
Про це розповіла кореспондентка Суспільного.
На Далекосхідному кладовищі загиблих зустрічали стоячи на колінах. Якими бійці були за життя та про обставини їхньої загибелі, під час прощання розповіла заступниця начальниці управління культури Неля Чорна, знайомі та побратими військових.
Роман Малик народився 1 травня 1988 року у селі Дружелюбівка Кіровоградської області. Навчався у місцевій школі, закінчив Кіровоградський будівельний технікум. Після навчання пройшов військову строкову службу в 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, відомому як навчальний центр "Десна".
Вищу освіту здобув у Центральноукраїнському національному технічному університеті, після чого закінчив Київську національну академію внутрішніх справ за спеціальністю "Юрист". Працював у патрульній поліції міста Кропивницького, потім на Придніпровському олійноекстракційному заводі.
26 лютого 2022 року Роман Малик доєднався до лав Збройних Сил України. Пройшов курс підготовки сержантського складу у Великій Британії. Повернувшись до України служив командиром бойової машини механізованого відділення.
Нагороджений медаллю "За хоробрість в бою"Військова відзнака, яка вручається військовослужбовцям за відзначення у боях, проявлення великої відваги та високих професійних якостей у складних та небезпечних ситуаціях., почесною відзнакою 61-ї окремої механізованої бригади – нагрудним знаком "Воля назавжди", мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
35-річний Роман Малик загинув 28 лютого 2024 року поблизу села Орлівка Покровського району Донецької області, прикриваючи своїх побратимів під час виконання бойового завдання. Майже рік вважався зниклим безвісти, смерть підтвердив ДНК-тест.
"Рома хрещений мого онука, він був другом нашої сім’ї, з моїм зятем вони займались пасікою і дуже любили цю справу. Рома часто був у нас у гостях завжди усміхнений. Він працював у патрульній поліції певний час разом із моїм зятем. А коли почалась повномасштабна війна, він з перших днів пішов на захист", – розповіла знайома Романа Малика Тетяна.
У бійця залишились батьки, дружина та двоє дітей: десятирічна донька й чотирирічний син.
Максим Очеретько народився 1 липня 1991 року у Кропивницькому. Навчався у школі №34. У 2010 році закінчив технікум механізації сільського господарства та здобув кваліфікацію техніка-механіка.
З 2010 по 2011 роки пройшов військову строкову службу на посаді командира відділення такелажного взводу. Після служби працював у "Кіровоградобленерго" на посаді електромонтера.
Максим Очеретько у 2015-2018 роках брав участь в антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях, обіймав посаду головного сержанта командира міномета мінометного розрахунку роти вогневої підтримки. За виявлену мужність та героїзм Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
Після продовжив працювати електромонтером та навчався в Центральноукраїнському національному технічному університеті на заочному відділенні. У 2020 році здобув диплом за спеціальністю "Електроенергетика та електротехніка".
У березні 2022 року Максим Очеретько доєднався до лав Збройних Сил України. Служив розвідником, помічником гранатометника й заступником командира розвідувальної групи. При виконанні чергового бойового завдання отримав контузію. У 2023 році пройшов навчання на оператора комплексу розмінування. Після чого служив на посаді головного сержанта взводу розмінування інженерно-саперного батальйону.
"Максим зарекомендував себе, як дуже хороший сапер. Зараз ми його втратили, ми це не забудемо", – сказав побратим бійця Юрій.
33-річний Максим Очеретько помер 26 січня 2025 року. У військовослужбовця залишились мама та сестра.
Артем Сіваченко народився 5 березня 1988 року у Кропивницькому. Навчався в школі №33, закінчив професійно-технічне училище №8 та отримав спеціальність "Столяра-будівельника". Пройшов військову строкову службу у Житомирі. Після чого працював у енергетичній компанії.
У березні 2022 року став до лав Збройних Сил України, у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Служив старшим майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтної роти.
Артем Сіваченко нагороджений медаллю "За оборону України" та нагрудним знаком "Народжені в боях", мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
36-річний Артем Сіваченко з позивним "Санта" загинув 23 серпня 2024 року поблизу села Веселе Ізюмського району Харківської області. П’ять місяців він вважався зниклим безвісти. У січні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
"Я прийшла до свого хрещеника, до Артема провести його в останню путь. Був такою людиною: завжди хотів досягти в житті багато, завжди вчився, займався самоосвітою й опановував все чого не вмів. Так і на війні він працював над собою, вивчав нове, щоб захищати нашу батьківщину. Для мене він герой є і буде", – розказала хрещена військового Людмила Скриник.
У бійця залишились мама та брат.
Сергій Резніченко народився 30 червня 1993 року у Кропивницькому. Навчався в гімназії імені Тараса Шевченка. У 2012 році закінчив Кіровоградський будівельний коледж. Вищу освіту здобув у нині Центральноукраїнському національному технічному університеті за спеціальністю "Будівництво та експлуатація будівель і споруд", "Промислове і цивільне будівництво".
У 2016 році Сергій Резніченко прийшов на службу в батальйон патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. Потім служив у департаменті патрульної поліції на різних посадах: був інспектором роти батальйону управління патрульної поліції у Кропивницькому, інспектором взводу тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції. З 2024 року служив інспектором роти домедичної допомоги полку поліції особливого призначення патрульної поліції "Хижак-1".
Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України "Срібний хрест"Нагороджуються офіцери Збройних Сил України за успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом в бою..
31-річний Сергій Резніченко загинув під час виконання завдання 31 січня 2025 року поблизу села Юнаківка Сумської області.
У бійця залишились мама, тато, молодший брат, дружина та десятимісячний син.
Денис Хлистун народився 22 квітня 1993 року у Кропивницькому. Навчався у школі №20. Вступив до Кіровоградського інституту регіонального управління й економіки, де здобув неповну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство". З 2016 по 2017 рік проходив службу в Національній Гвардії України у Запоріжжі на посаді старшого навідника.
У 2017 році продовжив навчатися заочно і здобув повну вищу освіту в Кропивницькому інституті державного та муніципального управління й опанував спеціальність "Юриста". У 2018 році Денис Хлистун прийшов на службу в Управління патрульної поліції в Кіровоградській області департаменту поліції.
У вересні 2023 року, як співробітник поліції, добровільно пішов служити інспектором роти домедичної допомоги полку поліції особливого призначення патрульної поліції "Хижак-1" департаменту патрульної поліції. За час служби нагороджений пам’ятним знаком "За бойову роботу та захист Українського народу II ступеня" департаменту патрульної поліції.
31-річний Денис Хлистун загинув 31 січня 2025 року під час виконання завдання поблизу села Юнаківка Сумської області.
У бійця залишились мама, батько, дружина та пʼятирічний син.
Начальник управління патрульної поліції області Антон Цюцюра розповів, що Сергій Резніченко та Денис Хлистун вдвох несли службу на Бахмутському напрямку, у Часовому Яру, Курдюмівці, Торецьку й на Сумщині.
"Хоч і в різні роки прийшли на службу до патрульної поліції вже рахувались у нас "старичками", "дедушками". Досвідчені хлопці. Вони навчали молоде покоління. Сергій відрізнявся своєю дуже спокійною вдачею, своїми жартами, якими розважав своїх колег. Денис був не тільки генератором ідей, він був потужним втілювачем цих ідей. Пройшов всі можливі курси по домедичній допомозі".
Чотирьох загиблих поховали на Алеї Слави Далекосхідного кладовища, Артема Сіваченка – на Масляниківському цвинтарі.
