Кропивничанин Андрій Музика у 1987-1988 роках охороняв Чорнобильську атомну електростанцію та забруднену після аварії 30-кілометрову зону. Туди потрапив після закінчення військового училища, коли йому був 21 рік, прослужив півтора року.
Про це чоловік розповів Суспільному.
День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — день пам'яті в Україні. Його відзначають щороку 14 грудня, в день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком станції (1986 рік – ред.). Вибух на ньому стався 26 квітня 1986 року. Два теплових вибухи зруйнували енергоблок. На даху почалася пожежа й утворилася радіоактивна хмара, яка накрила територію сучасної України, Білорусі, Росії, а також Швецію, Австрію, Норвегію, Німеччину, Фінляндію, Грецію, Румунію, Словенію, Литву та Латвію.
За словами Андрія Музики, його підрозділ охороняв станцію та забруднену навколо неї територію, щоб не допускати мародерства, виносу та вивозу матеріальних цінностей, заражених радіацією.
"Вдягнені були у звичайну бавовняну форму, кирзові чоботи. Для захисту органів дихання нам видавали марлеві пов’язки. Служили без зброї. Єдиним засобом зв’язку була переносна радіостанція".

Перші місяці, сказав, не відчував впливу радіації.
"Як казали хлопці-ліквідатори, це "тиха війна", де немає вибухів, не свистять кулі, але тебе "з’їдає радіація". Основними симптомами були стрибки тиску, головний біль, а у кого слабший організм – нудота та блювання. Таких військовослужбовців одразу відправляли до шпиталю".

Після повернення з Чорнобиля почав відчувати слабкість і зрозумів, що йому важко витримувати навантаження на роботі, розповів кропивничанин.
"Ніколи не думав, що в молодому віці будеш відчувати себе таким немічним. Нині маю низку хронічних захворювань, які я та й лікарі пов’язуємо безпосередньо з участю в ліквідації на Чорнобильській АЕС. Знав, що через радіацію можуть бути наслідки, але які саме – не мав уяви. До нас у підрозділ приїздили лікарі, перевіряли стан здоров’я.
Найбільше чоловікові запам’яталися покинуті безлюдні села.
"Я був в Чорнобилі. Прип’ять тоді вже була закритою зоною і без спецпропуску ми не могли туди потрапити. Чорнобильську станцію могли тільки здалеку бачити. Гелікоптери періодично пролітали. Між нами ходили чутки, що це викид радіації. Тобто реактор "дихає" і викидає радіоактивні елементи в повітря — тоді з’являвся гелікоптер".

Нині Андрію Музиці 59 років. Зі знімальною групою Суспільного ліквідатор зустрівся у шкільному музеї "Дзвони Чорнобиля" кропивницької гімназії "Інтелект", де на одній зі світлин — він зі своїм підрозділом під час служби в 30-кілометровій зоні навколо електростанції.

З його слів, під час відвідування шкільного музею, дивлячись на захисні костюми, протигази та дозиметри, якими користувалися ліквідатори, згадує ті часи, однак нині, вважає, більше уваги та допомоги слід надавати військовим, які боронять Україну.