22 жовтня відзначають Всесвітній день людей з порушеннями мовлення. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну побільшало роботи з дітьми-переселенцями, які мають порушення мовлення. Впливає стрес, викликаний російськими обстрілами, евакуацією та перерва в терапії через бойові дії. Про це Суспільному розповіла логопединя Кіровоградської обласної дитячої лікарні Елеонора Геращенко.
За словами логопедині, в її практиці є випадки, коли стрес через війну вплинув на розвиток мовлення у дітей з територій, де тривали чи тривають бойові дії.
"Вони часто чули вибухи, стресували через переїзд, стрес був і на новому місці проживання. Не можу сказати, що це масове явище, але воно має місце. Крім того, дитина могла не говорити, наприклад, чи заїкатись, чи інше якесь порушення мовлення в неї могло сформуватись і до повномасштабного вторгнення, а вторгнення спричинило перерву в терапії".
Через стрес діти можуть не хотіти йти на контакт, що ускладнює роботу, сказала Елеонора Геращенко.
"Наприклад, у дитини до вторгнення сформувалась фонетико-фонематична недостатність – це коли плутають звуки, відтворюють не ті, що чують, переставляють склади в словах. Батькам вже треба було звертатися за логопедичною допомогою, а через вторгнення, обстріли, очікування евакуації, евакуацію та адаптацію на новому місці вони цього не зробили вчасно, втратили час. Це все, знову ж таки, стрес для дитини, через який вона не хоче йти на контакт".
Стрес впливає і на дітей з Кіровоградщини, проте його впив на розвиток їхнього мовлення, зі слів логопедині, не такий відчутний як відсутність соціалізації через закриті протягом першого року вторгнення дитячі садки.
"Майже не працювали дошкільні дитячі заклади, бо не мали бомбосховищ. Саме в садку у більшості дітей активно формується мовлення, а вони були ізольовані вдома, в родинах, не відбувалась соціалізація, не було спілкування з однолітками. Особливо це стосується сільської місцевості, невеликих міст, де або єдиний є дитячий садок, або їх небагато — і більшість були закритими".
Про білінгвізм дітей-біженців
Діти, які з батьками виїхали з України на початку повномасштабного вторгнення, а потім повернулись, можуть відчувати на собі проблему "нестачі" української мови та двомовності, коли вони розуміють звернене мовлення декількома мовами, відчуваючи дефіцит словникового запасу рідної мови.
"У мене одна така дитина була, але це дуже показовий приклад. Це вірменська родина, мама виїхала з дитиною в Німеччину, коли дитині був рік. У цьому віці в дітей формується мовлення, але там воно практично не формувалось, бо вони були майже увесь час удвох, нікуди не ходили, ні з ким не спілкувались, хіба вірменською з родичами відеозв’язком чи трохи німецькою з місцевими. Українську мову дитина чула лише від мами. І от через два роки вони повернулись в Україну: це не катастрофічний випадок, але дитина майже не говорила українському, розуміючи при цьому звернене мовлення різними мовами".
"Люди шукають, де їм ближче" – про логопедичну допомогу на Кіровоградщині
За словами Елеонори Геращенко, крім обласної лікарні, логопедичну допомогу й корекцію дітям надають в інших лікарнях регіону. Логопеди працюють при дитячих садках, у кожному з колишніх райцентрів Кіровоградщини працюють інклюзивно-ресурсні центри, де є дефектологи-логопеди.
"Батьки намагаються знайти логопедичну корекцію, найближчу до себе. Не всі їдуть аж у Кропивницький, в обласну дитячу лікарню".
Нині роботи з дітьми-переселенцями у неї поменшало, якщо порівнювати з 2022-23 роками. Елеонора Геращенко пояснює це тим, що частина з них поїхали з Кропивницького та оселилися в громадах області чи інших регіонах. Натомість логопедів з дитячих закладів, зокрема її, залучають до реабілітації військових, які мають порушення мовлення внаслідок поранень.
Що мають знати батьки відносно логопедичної допомоги (далі – пряма мова)
Перше й головне – обов'язково у п'ять повних років дитину слід показати логопеду. Навіть якщо дитина щебече як соловейко, у неї можуть бути певні проблеми у вимові звуків, які батьки не чують, бо вони не спеціалісти. Не треба сподіватись на те, що дитина вибалакається. Проблеми з вимовою найкраще виправляти у віці 5-6 років, коли дитина ще не звикла до дефектної звуковимови.
Крім того, батьки мають непокоїтись, якщо дитина не відгукується на власне ім’я, не реагує, коли її кличуть, коли дитина взагалі не розуміє звернене мовлення, не розуміє, що від неї хочуть навіть на побутовому рівні, не відрізняє власні іграшки. Це дуже поганий знак для дітей у віці 1,5-2 роки. Таку дитину треба обстежувати, визначати причину проблеми, лікувати, а вже потім корегувати.
Ще батькам потрібно слідкували за тим, чи чує дитина. Тобто, якщо мама тримає дитину на руках, випустила з рук ложку, наприклад, та дзвякнула, а дитина навіть не здригнулася, то це теж дуже поганий показник. Обов'язково треба обстежити слух дитини, адже в дитини зі зниженням слуху мовлення не формуватиметься саме або буде спотвореним.
